пгт. Великая Новосёловка. Шкільна бібліотека Великоновосільківської гімназії з ЗОШ І ступеня

 


Нормативно-правові документи

Затверджую

Про бібліотеки і бібліотечну справу

 

ЗАКОН України від 27.01.1995 р.

№ 32/35-ВР (зі змінами та доповненнями)

      

Цей Закон визначає статус бі­бліотек, правові та організаційні засади діяльності бібліотек і бі­бліотечної справи в Україні. Цей Закон гарантує право на вільний доступ до інформації, знань, за­лучення до цінностей національ­ної та світової культури, науки та освіти, що зберігаються в бібліо­теках.

 

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вжи­ваються в такому значенні:

•   бібліотека — Інформацій­ний, культурний, освітній заклад, що має упорядкований фонд до­кументів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юри­дичним особам;

•   бібліотечні ресурси — упо­рядковані фонди документів на різних носіях інформації, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні           засоби опрацювання, зберігання і пере­дачі інформації;

•   бібліотечна система Украї­ни — розгалужена мережа бі­бліотек різних видів, пов'язаних
взаємодією і взаємо використанням бібліотечних ресурсів;

•   бібліотечна справа — га­лузь інформаційної, культурної, освітньої діяльності суспільства, що включає створення і розвиток мережі бібліотек, формування та обробку бібліотечних фон­дів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотек, підготов­ку бібліотечних кадрів, наукове та методичне забезпечення роз­витку бібліотек;

•   бібліотечний фонд — упо­рядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці;

•    документ — матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення ін­формації, зафіксованої на папе­рі, магнітній, кіно -, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві;

• депонування — форма збирання І розповсюдження рукописних робіт, переважно наукових;

•   інформаційні ресурси — су­купність документів у інформа­ційних системах (бібліотеках, архівах, базах даних тощо);

•   користувач бібліотеки — фі­зична чи юридична особа, яка звертається до послуг бібліотеки;

• міжбібліотечний абоне­мент — форма бібліотечного обслуговування, заснована на взаємному використанні біблі­отечних фондів і довідково-пошукового апарату бібліотек;

• централізована бібліотечна система — об'єднання бібліотек у єдине структурно-цілісне утво­рення, куди входить центральна бібліотека.

Стаття 2. Законодавство України про бібліотеки і бібліотечну справу

Законодавство України про бібліотеки і бібліотечну справу базується на Конституції України і складається з Основ законодав­ства України про культуру, цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про бібліотеки і бібліотеч­ну справу, то застосовуються прави­ла міжнародного договору.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюєть­ся на мережу діючих бібліотек усіх форм власності та підпоряд­кування й організацію бібліотеч­ної справи.

Розділ ІІ

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ

 

Стаття 4. Державна політи­ка в галузі бібліотечної справи

Основою державної політи­ки в галузі бібліотечної справи є реалізація прав громадян на бі­бліотечне обслуговування, забез­печення загальної доступності до інформації та культурних ціннос­тей, що збираються, зберігаються та надаються в тимчасове корис­тування бібліотеками.

Держава:

- підтримує бібліотечну справу та її розвиток шляхом га­рантованого фінансування бібліо­тек, пільгової податкової, кре­дитної та цінової політики;

- фінансує створення інфор­маційних мереж і телекомуніка­ційних систем для інформацій­ного обміну, входження у світові глобальні комп'ютерні мережі, об'єднання та забезпечення до­ступності розподілених бібліо­течних ресурсів;

- стимулює взаємовикористання бібліотечних ресурсів через систему міжбібліотечно­го абонемента, зведених ката­логів, депозитаріїв, обмінних бібліотечних фондів, інтеграцію бібліотек України у світовий Ін­формаційний простір;

-                 координує діяльність бі­бліотек усіх форм власності, ре­гулює діяльність бібліотек, що є в державній і комунальній влас­ності, на основі кооперації;

-                 забезпечує розвиток бібліо­течного обслуговування соціальне незахищених верств населення;

-   розробляє програми розвит­ку бібліотечної справи та забез­печує їх цільове фінансування;

-   створює умови для між­народного співробітництва бі­бліотек.

 

Розділ ІІІ

БІБЛІОТЕЧНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

 

Стаття 5. Основи організа­ції та функціонування бібліо­течної системи України

Бібліотечна система України функціонує на основі скооперо­ваного комплектування фондів та обробки документів, довідково-пошукового апарату, взаємовикористання бібліотечних ресур­сів, а також організації науково-дослідної, науково-бібліографічної та науково-методичної роботи.

Стаття 6. Види бібліотек

За значенням бібліотеки поді­ляються на:

всеукраїнські загальнодер­жавного значення (національні, державні);

республіканські (Автономної Республіки Крим);

обласні;

міські;

районні;

селищні;

сільські.

За змістом бібліотечних фон­дів бібліотеки є:

універсальні;

галузеві;

міжгалузеві.

За призначенням бібліотеки поділяються на:

публічні (загальнодоступні);

спеціальні (академій наук, науково-дослідних інститутів, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій);

спеціалізовані (для дітей, юна­цтва, осіб з фізичними вадами).

Публічні, спеціальні та спе­ціалізовані бібліотеки можуть об'єднуватися у централізовані бібліотечні системи.

Стаття 7. Національна бі­бліотека України

Національна бібліотека Укра­їни провідний державний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад, що виконує функцію методичного та коорди­наційного центру з питань бібліо­текознавства, бібліографознавства, документознавства, бере участь у розробленні державної політики в галузі бібліотечної справи та реа­лізує її.

 Національна бібліотека Украї­ни володіє потужним фондом віт­чизняних і найважливіших науко­во значущих зарубіжних докумен­тів і задовольняє найрізноманіт­ніші потреби суспільства, сприяє розвитку науки, освіти, культури, здійснює міжнародне співробітни­цтво у формуванні та використанні світових бібліотечних ресурсів.

 Бібліотечний фонд націо­нальної бібліотеки України є національним культурним над­банням Українського народу, невід'ємною складовою части­ною культурної спадщини та пе­ребуває під охороною держави.

 Загальнодержавне спряму­вання діяльності національної бібліотеки України забезпечу­ється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури.

Національна бібліотека Укра­їни має право на одержання обов'язкового безоплатного примір­ника документів згідно із законом.

 Статус національної надаєть­ся державній бібліотеці згідно із законодавством.

Стаття 8. Державна бібліотека

Державна бібліотека — бібліо­тека загальнодержавного значення, що здійснює бібліотечне, бібліографічне, інформаційне обслуговування користувачів і виконує функцію всеукраїнсько­го науково-дослідного, методич­ного та організаційного центру бібліотек відповідної галузі або категорій користувачів.

Державна бібліотека може бути універсальною, спеціаль­ною, спеціалізованою.

Державна бібліотека має пра­во на одержання обов'язкового безоплатного примірника доку­ментів згідно із законом.

Стаття 9. Центральні бібліотеки

 Центральні бібліотеки — го­ловні бібліотеки регіонів, які зобов'язані формувати, зберіга­ти та надавати в користування найбільш повне зібрання доку­ментів у межах своєї території, організовувати взаємовикористання бібліотечних ресурсів і надавати методичну допомогу бібліотекам різних видів відпо­відних територій.

 Органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня повинні забезпечувати пріо­ритетне додаткове бюджетне фі­нансування центральних бібліо­тек відповідно до обсягів їх ді­яльності.

 Центральні бібліотеки беруть участь у розробленні та реалізації державних і регіональних про­грам у межах своєї компетенції та програм розвитку бібліотечної справи, створенні інформаційних мереж на основі єдиних стандар­тів обробки документів І обміну даних.

Стаття 10. Організація взаємодії бібліотек

 Для більш повного задоволен­ня потреб користувачів бібліотек в інформації, раціонального ви­користання бібліотечних ресур­сів органи державної влади та ор­гани місцевого самоврядування стимулюють взаємодію бібліотек і створюють умови для розвитку міжбібліотечного абонемента, зведених каталогів автоматизо­ваних баз даних, депозитаріїв.

 Забезпечення взаємодії бібліо­тек різних видів покладається на центральні бібліотеки відповід­них територій, якими є:

• на загальнодержавному рів­ні — національні та державні бі­бліотеки;

• в Автономній Республіці Крим — Республіканська універ­сальна наукова бібліотека імені І.Франка;

•   на обласному рівні — обласні універсальні наукові бібліотеки;

•   на міському рівні — міські публічні бібліотеки або централь­ні бібліотеки міської централізо­ваної бібліотечної системи;

• на районному рівні - ра­йонні бібліотеки або центральні бібліотеки районної централізованої бібліотечної системи.

Стаття 11. Взаємодія бібліо­тек України з підприємствами, установами та організаціями

 Бібліотеки України є скла­довою частиною Інформаційної системи держави.

З метою забезпечення раці­онального використання біблі­отечних ресурсів як складової частини інформаційних ресурсів держави бібліотеки взаємодіють з підприємствами, установами та організаціями, які мають бази да­них та діяльність яких пов'язана зі створенням, збиранням, оброб­кою, накопиченням та збережен­ням інформації.

 Взаємодія бібліотек з підприєм­ствами, установами та організаці­ями може здійснюватися в рамках державних і регіональних програм у межах своєї компетенції та програм розвитку бібліотечної справи, а та­кож на основі укладених угод.

Розділ IV

ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ, РЕОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЛІКВІ­ДАЦІЇ БІБЛІОТЕК

 

Стаття 12. Створення бібліотек

 Бібліотеки створюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурноосвітніх і виробничих потреб суспільства згідно з соці­альними нормативами, встанов­леними відповідними органами державної влади.

 Бібліотеки можуть створюва­тися на основі усіх форм влас­ності, передбачених законами України. Засновниками бібліотек можуть бути органи державної влади, органи місцевого само­врядування, самоврядні органі­зації, фізичні та юридичні особи, у тому числі іноземні, в порядку, передбаченому законом.

 Бібліотека може не мати ста­тусу юридичної особи та перебу­вати у складі підприємства, уста­нови або організації.

 Бібліотека, що входить до складу централізованої бібліо­течної системи, може мати ста­тус юридичної особи.

 Бібліотека діє на основі ста­туту (положення), що затвер­джується її засновником (заснов­никами). У статуті (положенні) бібліотеки визначаються її ста­тус, форма власності, джерела фінансування, вид і профіль ді­яльності.

Стаття 13. Реєстрація бібліотек

Реєстрація бібліотек неза­лежно від форм власності прово­диться за місцем їх знаходження органами місцевого самовряду­вання у порядку, встановленому законодавством.

Бібліотека набуває статусу юридичної особи з дня її реє­страції.

Свідоцтво про реєстрацію бі­бліотеки є підставою для відкрит­тя рахунків в установах банків.

Бібліотеки, що не є юридич­ними особами, реєстрації не під­лягають.

У разі зміни форми власності або назви бібліотеки ЇЇ перере­єстрація здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Відмова в реєстрації бібліотеки може бути оскаржена до суду в по­рядку, встановленому законом.

 

Стаття 14. Реорганізація та приватизація бібліотек

Реорганізація бібліотек здій­снюється відповідно до законо­давства України.

Бібліотеки, що є юридични­ми особами, не підлягають при­ватизації.

У разі приватизації будівель, споруд, приміщень, в яких розмі­щені бібліотеки, що є у держав­ній або комунальній власності, та відмови нового власника надава­ти в користування займані бібліо­теками будівлі, споруди, при­міщення органи, що приймають рішення про приватизацію цих будівель, споруд, приміщень, за­безпечують бібліотеки будівля­ми, спорудами, приміщеннями, збудованими за спеціальними проектами, або іншими упоряд­кованими приміщеннями, що відповідають умовам обслугову­вання користувачів бібліотек і зберігання бібліотечних фондів.

У разі приватизації майна юридичної особи, в складі якої перебуває бібліотека, одночасно із зазначеним майном можуть бути приватизовані бібліотеч­ні фонди та майно, необхідне для її діяльності, за наявності зобов'язання нового власника продовжити подальше функціо­нування бібліотеки протягом десяти років. У разі відсутності такого зобов'язання зазначене майно не підлягає приватизації, а рішення щодо подальшого його використання приймається від­повідно до законодавства.

Стаття 15. Ліквідація бібліотек

Бібліотеки ліквідуються за рі­шенням:

• власника;

• засновника - за згодою власника;

• в інших випадках, передба­чених законодавством.

У разі ліквідації державних та комунальних підприємств, уста­нов, організацій, у складі яких перебувають бібліотеки, бібліо­течні фонди та майно, необхідне для діяльності бібліотеки, пере­даються до бібліотек, що є у дер­жавній та комунальній власності, згідно з рішенням відповідних органів виконавчої влади та ор­ганів місцевого самоврядування. Доцільність реорганізації та ліквідації бібліотек, що є у дер­жавній та комунальній власності, визначається відповідними орга­нами виконавчої влади та орга­нами місцевого самоврядування за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади у сфері культури.

 

Розділ V

БІБЛІОТЕЧНІ ФОНДИ

 

Стаття 16. Бібліотечні фонди

 Бібліотечні фонди формують­ся відповідно до значення, скла­ду користувачів бібліотеки та виду бібліотеки як упорядковане зібрання документів.

 Державний бібліотечний фонд України складається з фон­дів бібліотек, що є у державній і комунальній власності, фондів бібліотек самоврядних органі­зацій, взаємопов'язаних ско­оперованим комплектуванням, єдиним довідково-пошуковим апаратом, системою депозитар­ного зберігання, перерозподілу та взаємовикористання фондів і відображає науковий, культур­ний, інформаційний потенціал суспільства.

 Особливо цінні, рідкісні до­кументи та колекції включають­ся до Державного реєстру націо­нального культурного надбання України згідно з положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

 Архівні документи, зібрані в бібліотеці, входять до складу Національного архівного фонду України згідно із Законом Укра­їни «Про Національний архівний фонд та архівні установи».

Для документів, що внесені або підлягають внесенню до Дер­жавного реєстру національного культурного надбання України, та документів, що є унікальними документами Національного ар­хівного фонду України і зберіга­ються в бібліотеках, встановлю­ється особливий режим охорони, зберігання та використання.

 У разі, якщо бібліотека не забез­печує необхідні умови для збері­гання та використання документів, внесених до Державного реєстру національного культурного над­бання України, вони можуть бути передані іншим бібліотекам згідно з рішенням відповідних органів виконавчої влади за погодженням зі спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої вла­ди у сфері культури.

Стаття 17. Комплектування бібліотечних фондів

 Комплектування бібліотеч­них фондів здійснюється шляхом отримання обов'язкового примір­ника документів у порядку, вста­новленому законом, документів, що випускаються за цільовими програмами книговидання, при­дбання документів за готівко­вий і безготівковий рахунки, документообміну, отримання в дарунок, депонування та іншого безкоштовного одержання доку­ментів.

 Маловживані, але цінні в на­уковому та художньому відно­шенні документи передаються в бібліотеки-депозитарії. Порядок передачі зазначених документів у бібліотеки-депозитарії визнача­ється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури.

Стаття 18. Облік, зберігання та використання документів

 Облік, зберігання та вико­ристання документів, що знахо­дяться в бібліотечних фондах, здійснюються відповідно до пра­вил, затверджених спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади у сфері культури, та встановлених стан­дартів, технічних умов, інших нормативних документів.

 Власник (засновник) бібліо­теки зобов'язаний забезпечува­ти належні матеріально-технічні умови для зберігання та викорис­тання бібліотечних фондів.

Вилучення з бібліотечних фондів документів, у тому числі ветхих, тих, що втратили акту­альність, наукову та виробничу цінність або які мають дефект, дублетних здійснюється у по­рядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади у сфері культури. Вилучення документів з бібліотечних фондів за ідеоло­гічними чи політичними ознака­ми забороняється.

 Документи, що не входять до Державного реєстру націо­нального культурного надбання України, можуть бути передані безкоштовно із фондів одних бі­бліотек іншим або реалізовані.

 

Розділ VI

ОБОВ'ЯЗКИ ТА ПРАВА БІБЛІОТЕК

 

Стаття 19. Обов'язки бібліотек

 Бібліотеки своєю діяльністю забезпечують реалізацію прав громадян на бібліотечне обслу­говування, встановлених цим За­коном.

 Бібліотеки обслуговують ко­ристувачів бібліотеки згідно із правилами користування бібліо­текою, розробленими на основі типових правил, затверджених спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади у сфері культури.

 Використання бібліотеками відомостей про користувачів бі­бліотеки та їх інтереси з будь-якою метою, крім наукової, без їх згоди не допускається.

 Бібліотеки, незалежно від форм власності, що мають у своїх фондах особливо цінні та рідкісні видання, колекції, від­несені до національного куль­турного надбання, забезпечують їх належне зберігання і несуть відповідальність за їх облік, включення до автоматизованих баз даних, а також державну ре­єстрацію.

 Бібліотеки, незалежно від форм власності, не мають права вилуча­ти та реалізовувати документи, віднесені до цінних і рідкісних ви­дань, унікальних документальних пам'яток, крім випадків, передба­чених законодавством.

 Бібліотеки зобов'язані звіту­вати про свою діяльність перед своїми засновниками та громад­ськістю.

 Бібліотеки, незалежно від форм власності та підпорядку­вання, зобов'язані виконувати відповідні норми та правила, встановлені в галузі бібліотечної справи.

Стаття 20. Права бібліотек

Бібліотеки в порядку, перед­баченому їх статутами (положен­нями), мають право самостійно:

• визначати зміст, напрями та форми своєї діяльності;

• здійснювати господарську діяльність, відкривати в порядку, визначеному законодавством, ра­хунки в установах банків, у тому числі валютні, встановлювати перелік платних послуг;

• визначати джерела комплек­тування своїх фондів;

•    встановлювати пільги для окремих категорій користувачів бібліотеки;

•    визначати при наданні ко­ристувачам бібліотеки докумен­тів розмір коштів, що переда­ються бібліотеці як забезпечення виконання зобов'язань щодо по­вернення одержаних у бібліотеці документів, у випадках, передба­чених правилами користування бібліотеками;

•    визначати види та розміри компенсації шкоди, заподіяної користувачами бібліотек, у тому числі пені за порушення термінів користування документами;

•    визначати умови викорис­тання бібліотечних фондів на основі договорів з юридичними
та фізичними особами;

•    вилучати та реалізовувати документи зі своїх фондів відповідно до нормативно-правових актів;

•    здійснювати у встановле­ному порядку співробітництво з бібліотеками та іншими уста­новами й організаціями інозем­них держав, вести міжнародний документообмін, бути членом міжнародних організацій, брати участь у реалізації державних і регіональних програм у межах своєї компетенції та програм роз­витку бібліотечної справи;

•    здійснювати іншу діяль­ність, спрямовану на виконання статутних завдань, яка не супе­речить законам.

 Бібліотека має право на за­хист створених нею баз даних, інших об'єктів інтелектуальної власності бібліотеки згідно із за­конодавством.

 

 

Розділ VII

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗА­ЦІЙ НА БІБЛІОТЕЧНЕ ОБ­СЛУГОВУВАННЯ

 

Стаття 21. Права громадян,

підприємств, установ і організацій на бібліотечне обслуговування Громадяни України неза­лежно від статі, віку, націо­нальності, освіти, соціального походження, політичних та ре­лігійних переконань, місця про­живання мають право на бібліо­течне обслуговування, яке може бути у формі:

• абонемента (у тому числі міжбібліотечного);

• системи читальних залів;

• дистанційного обслугову­вання засобами телекомунікації;

•  бібліотечних пунктів;

•  пересувних бібліотек.

 Громадяни України, підпри­ємства, установи та організації мають право вільного вибору бібліотек відповідно до своїх по­треб.

 Права громадян України, під­приємств, установ і організацій на бібліотечне обслуговування забезпечуються створенням мережі бібліотек та різноманіт­ністю їх видів, безкоштовністю основних бібліотечних послуг.

 Іноземці та особи без грома­дянства, що перебувають в Укра­їні на законних підставах, корис­туються тими самими правами на бібліотечне обслуговування, що і громадяни України.

Стаття 22. Права користувачів бібліотеки

 Доступ до документів та на­дання бібліотечних послуг корис­тувачам бібліотек здійснюються з додержанням вимог щодо за­безпечення охорони державної таємниці, забезпечення зберіган­ня фондів бібліотек, а також від­повідно до статутів (положень) бібліотек, правил користування бібліотеками.

 Користувачі бібліотек мають право:

• безоплатно користуватися інформацією про склад бібліо­течних фондів через довідково-пошуковий апарат (крім комер­ційних баз даних);

• безоплатно отримувати кон­сультаційну допомогу в пошуку та виборі джерел інформації;

• безоплатно отримувати у тимчасове користування доку­менти із фондів бібліотеки, крім
документів, придбаних за кошти, одержані від господарської ді­яльності бібліотеки;

•    одержувати документи або їх копії по міжбібліотечному або­нементу;

•    одержувати інформацію з інших бібліотек, користуючись каналами зв'язку;

•   користуватися іншими вида­ми послуг, у тому числі на плат­ній основі;

•   брати участь у роботі біблі­отечних рад.

 Користувачі бібліотек з ва­дами зору мають право на одер­жання документів на спеціальних носіях Інформації через мережу спеціалізованих та інших загаль­нодоступних бібліотек.

Користувачі бібліотек дитячо­го та юнацького віку мають право на бібліотечне обслуговування у загальнодоступних та спеціалізо­ваних бібліотеках.

Стаття 23. Обов'язки користувачів бібліотек

Користувачі бібліотек зобов'язані:

•    дотримуватися правил ко­ристування бібліотеками;

•    замінювати втрачені (по­шкоджені) документи, одержані з фондів бібліотек, рівноцінними
або відшкодовувати їх ринкову вартість у розмірах, встановле­них правилами користування бі­бліотекою.

 

Розділ VIII

УПРАВЛІННЯ БІБЛІО­ТЕЧНОЮ СПРАВОЮ

 

Стаття 24. Державне управ­ління бібліотечною справою

 Загальне методичне керівни­цтво бібліотеками та координа­цію їх роботи здійснює спеціаль­но уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері культури.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері культури:

- формує єдину державну політику щодо бібліотечної спра­ви в Україні;

- розробляє та реалізує дер­жавні програми в межах своєї компетенції та програми розвит­ку бібліотечної справи;

- сприяє централізованому комплектуванню і використанню бібліотечних фондів;

- здійснює координацію ро­біт щодо об'єднання бібліотек в єдину бібліотечно-інформаційну систему;

- організує підготовку та перепідготовку бібліотечних ка­дрів, підвищення їх кваліфікації;

- здійснює контроль за ді­яльністю бібліотек, що є у дер­жавній і комунальній власності,
збереженням ними бібліотечного фонду України;

- сприяє науковим дослі­дженням, методичному забезпе­ченню бібліотечної справи;

- організує розробку держав­них бібліотечних стандартів, ін­струкцій, положень, інших нор­мативних документів;

- може заохочувати праців­ників бібліотечних закладів згід­но із законом.

 Міністерства та інші централь­ні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні бібліотеки, здійснюють керів­ництво підвідомчими їм бібліо­теками.

 Міністерства та інші цен­тральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпоряд­куванні бібліотеки, реалізують державну політику в галузі бі­бліотечної справи, визначають систему управління мережею підпорядкованих їм бібліотек, забезпечують координацію їх діяльності з бібліотечною систе­мою спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері культури.

Стаття 25. Участь громад­ськості у бібліотечній справі

Громадяни та їх об'єднання мають право брати участь у фі­нансуванні програм розвитку бібліотечної справи, підтримці творчих починань у діяльності бібліотек, вирішенні соціальних і побутових проблем бібліотечних працівників. Це право реалізуєть­ся шляхом створення читацьких та наглядових рад бібліотек, бла­годійних організацій, розвитку спонсорства, меценатства, інших форм благодійництва.

 

Розділ IX

ФІНАНСУВАННЯ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МАЙНОВІ

ПРАВА БІБЛІОТЕК

 

Стаття 26. Фінансування бібліотек

 Основними джерелами фі­нансування бібліотек державної і комунальної форм власності є кошти відповідно державного та місцевих бюджетів; бібліотек, за­снованих на інших формах власності, — кошти засновників.

 За рахунок коштів держав­ного та місцевих бюджетів здій­снюються фінансування розроб­ки і реалізації програм розвитку бібліотечної справи, будівництво та реконструкція бібліотечних будівель, споруд, приміщень, розвитку дистанційного обслуго­вування засобами телекомунікацій, інших форм обслуговування жителів віддалених районів, осіб з фізичними вадами.

 Суми витрат на поповнення бібліотечних фондів у Державно­му бюджеті України та місцевих бюджетах виділяються окремим рядком.

 Додаткове фінансування бі­бліотек може здійснюватися за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, у тому числі Іноземних, за рахунок коштів, одержаних бібліотеками від гос­подарської діяльності, надання бібліотеками платних послуг, пожертвувань та інших джерел, не заборонених законодавством. Розмір коштів, що надходять з додаткових джерел фінансуван­ня, не підлягає обмеженню, ці кошти не можуть бути вилучені на кінець бюджетного року, не враховуються при визначенні об­сягів бюджетного фінансування на наступний рік І повинні ви­користовуватися виключно на здійснення статутної діяльності бібліотеки (придбання літерату­ри, технічних засобів тощо).

 Фінансування приватних бі­бліотек здійснюється за рахунок коштів власника та інших дже­рел, не заборонених законодав­ством.

Стаття 27. Матеріально-технічне забезпечення бібліотек

 Забезпечення бібліотек будів­лями, спорудами, приміщення­ми, збудованими за спеціальни­ми проектами, або іншими упо­рядкованими приміщеннями, що відповідають умовам обслуго­вування користувачів бібліотек, зберігання бібліотечних фондів, відповідними засобами механі­зації та автоматизації бібліотеч­них процесів, розмножувальною технікою, іншим обладнанням та транспортом здійснюється їх власником (засновником).

 Забороняється переміщення бібліотек без надання рівноцін­ного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів.

Стаття 28. Майнові права бібліотек

 Держава гарантує захист май­нових прав бібліотек усіх форм власності.

 Земельні ділянки, на яких роз­ташовані бібліотеки, що є у дер­жавній І комунальній власності, передаються їм у безстрокове користування відповідно до зе­мельного законодавства.

 Бібліотечний фонд, будівлі, споруди, приміщення, обладнан­ня та інше майно, що є держав­ною або комунальною власністю та передане засновником бібліо­текам державної і комунальної форм власності, належить їм на праві оперативного управління.

 Будівлі, споруди, приміщення, майно, бібліотечні фонди, закріп­лені за державними бібліотеками на праві оперативного управління, є державною власністю, незалеж­но від місця їх знаходження.

Стаття 29. Господарська діяльність бібліотек

 Бібліотеки здійснюють госпо­дарську діяльність відповідно до законодавства та їх статутів (по­ложень).

 Бібліотеки мають право само­стійно розпоряджатися відповід­но до законодавства доходами від господарської діяльності, у тому числі від надання платних послуг, і майном, придбаним за рахунок цих доходів.

 Бібліотеки, що безкоштовно надають основні бібліотечні по­слуги, в порядку, передбаченому законом, звільняються від опо­даткування доходів, отриманих від надання платних послуг.

 

Розділ X

СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАЦІВНИКІВ БІБЛІОТЕК

 

Стаття 30. Соціальні гаран­тії працівників бібліотек

 На працівників бібліотек, неза­лежно від форм власності та ста­тусу бібліотеки, поширюються га­рантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення.

 Працівникам бібліотек, які працюють у селах і селищах, а також пенсіонерам, які раніше працювали у бібліотеках у цих населених пунктах і прожива­ють у них, держава відповідно до законодавства забезпечує без­оплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

 Працівникам бібліотек мо­жуть встановлюватися надбавки та доплати в межах затверджено­го фонду оплати праці працівни­ків бібліотек.

 Підприємства, установи та ор­ганізації за рахунок власних ко­штів можуть у колективних дого­ворах встановлювати працівни­кам бібліотек додаткові пільги.

 Працівники бібліотек мають право на доплату за вислугу ро­ків у порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України.

Розділ XI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ

 

Стаття 31. Міжнародне співробітництво в галузі бібліотечної справи

Міжнародне співробітництво в галузі бібліотечної справи здій­снюється на основі міжнародних договорів України, Основ за­конодавства України про куль­туру, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

 

Розділ XII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО БІБЛІОТЕЧНУ СПРАВУ

 

Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про бібліотечну справу

Особи, винні в порушенні законодавства про бібліотечну справу, несуть відповідальність згідно із законом.

 

Розділ XIII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чиннос­ті з дня його опублікування.

2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із нормами цього Закону вони ді­ють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня на­брання чинності цим Законом:

-    підготувати та подати до Верховної Ради України пропо­зиції про внесення змін до зако­нів України, що випливають із цього Закону;

-    розробити та привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

-    забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради України, 1997р., №21, ст.156, № 51, ст. 305; 1998 р., № 10, ст. 37, № 18, ст. 95, № 33, ст.224; 1999р., №35, ст.302, №38, ст. 340, № 39, ст. 357; зі змінами, внесеними Законом України від 17 лютого 2000 року № 1460-ПІ, доповнити підпунктом 5.1.23 та­кого змісту:

«5.1.23. надання бібліотеками, що є у державній і комунальній власності, платних послуг фізич­ним і юридичним особам».

      


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін  до Закону України
«Про бібліотеки і бібліотечну справу»

 

Верховна Рада України   п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 177; 2001 р., № 2-3, ст. 10; 2002 р., № 12-13, ст. 92; 2003 р., № 10-11, ст. 86, № 24, ст. 159; 2004 р., № 17-18, ст. 250; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78) такі зміни:

1. Статтю 1 викласти в такій редакції:

«С т а т т я 1.  Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки;

бібліотека-депозитарій - бібліотека, яка забезпечує постійне зберігання бібліотечного фонду, сформованого з документів, що рідко використовуються і мають наукову та/або художню цінність;

бібліотечна послуга - результат діяльності бібліотеки із задоволення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки;

бібліотечна система України - розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів;

бібліотечна справа - галузь інформаційної, культурної та освітньої діяльності суспільства, спрямована на створення і розвиток мережі бібліотек, формування, опрацювання, упорядкування та зберігання бібліотечних фондів, організацію бібліотечного, інформаційного та довідково-бібліографічного обслуговування користувачів бібліотеки, підготовку та підвищення кваліфікації фахівців у галузі бібліотечної справи, наукове та методичне забезпечення розвитку бібліотечної діяльності;

бібліотечний фонд - упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці;

бібліотечні ресурси - упорядковані бібліотечні фонди документів на різних носіях інформації, бази даних, мережні інформаційні ресурси, довідково-пошуковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацювання, зберігання та передачі інформації;

документ - матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві;

депонування - форма збирання і розповсюдження рукописних робіт, переважно наукових;

користувач бібліотеки - фізична чи юридична особа, яка звернулася до послуг бібліотеки;

міжбібліотечний абонемент - форма бібліотечного обслуговування, заснована на взаємному використанні бібліотечних фондів і довідково-пошукового апарату бібліотек;

централізована бібліотечна система - об'єднання бібліотек в єдине структурно-цілісне утворення, куди входить центральна бібліотека».

2. В абзаці п'ятому частини другої статті 4 слова «на основі кооперації» виключити.

3. Частину третю статті 6 викласти в такій редакції:

«За призначенням бібліотеки поділяються на:

публічні (загальнодоступні), у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами;

спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій)».

4. Частину першу статті 7 викласти в такій редакції:

«Національна бібліотека України є провідним культурним, освітнім, науково-інформаційним державним закладом, що здійснює функції науково-дослідного, методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, бере участь у розробленні державної політики в галузі бібліотечної справи та її реалізації».

5. Частину другу статті 8 виключити.

6. Частину четверту статті 12 виключити.

7. Статтю 13 викласти в такій редакції:

«С т а т т я 13. Державна реєстрація бібліотек

Державна реєстрація бібліотек незалежно від форми власності проводиться за їх місцезнаходженням відповідно до закону».

8. Статтю 16 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

«З метою забезпечення збереження документів та колекцій, внесених та/або які підлягають внесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, створюються їх страхові копії у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури».

У зв'язку з цим частини четверту - шосту вважати відповідно частинами п'ятою - сьомою.

9. Частину першу статті 17 викласти в такій редакції:

«Комплектування бібліотечних фондів здійснюється шляхом отримання обов'язкового примірника документів у порядку, встановленому законом, документів, що випускаються за цільовими програмами книговидання або закуповуються відповідно до державних цільових програм, придбання документів за готівковий і безготівковий рахунки, документообміну, отримання в дарунок, депонування та з інших джерел».

10. Частину другу статті 24 після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

«проводить атестацію бібліотечних кадрів та визначає порядок її проведення».

У зв'язку з цим абзаци сьомий - десятий вважати відповідно абзацами восьмим - одинадцятим.

11. У статті 25 слова «та наглядових» виключити.

12. Частину першу статті 29 викласти в такій редакції:

«Бібліотеки здійснюють господарську діяльність відповідно до законодавства та їх статутів (положень) з дотриманням вимог щодо збереження бібліотечних фондів».

13. У статті 30:

1) у частині другій слова «які працюють у селах і селищах» замінити словами «які працюють у сільській місцевості та селищах міського типу»;

2) останню частину викласти в такій редакції:

«Працівники бібліотек мають право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України».

14. Текст статті 31 викласти в такій редакції:

«Держава сприяє розширенню міжнародного співробітництва в бібліотечній справі.

Основними напрямами міжнародного співробітництва в бібліотечній справі є:

проведення спільних наукових досліджень;

організація міжнародних конференцій, симпозіумів, конгресів та інших заходів;

участь у роботі міжнародних організацій;

документообмін;

спільна видавнича діяльність.

Бібліотеки зі статусом юридичної особи мають право укладати договори про співробітництво з бібліотеками інших держав відповідно до законодавства».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім підпункту 2 пункту 13 розділу I та пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2010 року.

2. Підпункт 5.1.23 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 21, ст. 156; 2000 р., № 23, ст. 177; 2005 р., №№ 17-19, ст. 267) викласти в такій редакції:

«5.1.23. Надання бібліотеками державної та комунальної форм власності платних послуг з:

проведення виставок книг;

складання бібліографічних списків для курсових, дипломних і наукових робіт;

складання каталогів для приватних бібліотек та бібліотек підприємств, установ, організацій;

бібліотечно-інформаційного обслуговування підприємств, установ, організацій;

підготовки фактографічних, тематичних довідок;

користування міжбібліотечним абонементом (пересилання документів);

користування нічним абонементом;

користування створеними іншими суб'єктами господарювання базами даних, право доступу до яких набуте бібліотекою на платній основі;

оформлення реєстраційних документів користувачів бібліотек;

ремонту і реставрації документів;

репрографічного відтворення документів».

3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

розробити та привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України
В. ЮЩЕНКО

м. Київ
21 травня 2009 року
№ 1388-VI

 

                                                          

 

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И
 

       Про внесення змін до Закону України "Про інформацію"
 
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:
 

     Внести до   Закону  України  "Про  інформацію"  (  2657-12  )
(Відомості Верховної  Ради  України,  1992  р.,  N  48,  ст.  650;
2000 р.,  N 27,  ст.  213;  2002 р., N 29, ст. 194; 2003 р., N 28,
ст. 214;  2004 р.,  N 11,  ст.  141, N 32, ст. 394; 2005 р., N 33,
ст. 429;  2010 р.,  N 37,  ст. 496; із змінами, внесеними законами
України від 7  жовтня  2010  року  N  2592-VI  (  2592-17  ),  від
30 листопада  2010  року  N  2724-VI  (  2724-17 ) та від 2 грудня
2010 року N 2756-VI) ( 2756-17 )  зміни,  виклавши  його  в  такій
редакції:
 

                          "ЗАКОН УКРАЇНИ
                          Про інформацію

 

     Цей Закон   регулює   відносини   щодо  створення,  збирання,
одержання,  зберігання,  використання, поширення, охорони, захисту
інформації.

 

                             Розділ I
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

     Стаття 1. Визначення термінів
 

     1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в  такому
значенні:

 

     документ -   матеріальний   носій,   що  містить  інформацію,
основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та
просторі;

 

     захист інформації  -  сукупність правових,  адміністративних,
організаційних,  технічних  та  інших  заходів,  що   забезпечують
збереження,  цілісність  інформації та належний порядок доступу до
неї;

 

     інформація - будь-які відомості та/або дані,  які можуть бути
збережені  на  матеріальних  носіях або відображені в електронному
вигляді;

 

     суб'єкт владних повноважень - орган  державної  влади,  орган
місцевого   самоврядування,  інший  суб'єкт,  що  здійснює  владні
управлінські функції відповідно до законодавства,  у тому числі на
виконання делегованих повноважень.

 

     Стаття 2. Основні принципи інформаційних відносин
 

     1. Основними принципами інформаційних відносин є:
 

     гарантованість права на інформацію;
 

     відкритість, доступність     інформації,    свобода    обміну
інформацією;

 

     достовірність і повнота інформації;
 

     свобода вираження поглядів і переконань;
 

     правомірність одержання,  використання, поширення, зберігання
та захисту інформації;

 

     захищеність особи  від  втручання  в  її  особисте та сімейне
життя.

 

     Стаття 3. Державна інформаційна політика
 

     1. Основними напрямами державної інформаційної політики є:
 

     забезпечення доступу кожного до інформації;
 

     забезпечення рівних  можливостей  щодо  створення,  збирання,
одержання,  зберігання,  використання, поширення, охорони, захисту
інформації;

 

     створення умов  для  формування  в   Україні   інформаційного
суспільства;

 

     забезпечення відкритості  та  прозорості діяльності суб'єктів
владних повноважень;

 

     створення інформаційних систем і мереж  інформації,  розвиток
електронного урядування;

 

     постійне оновлення,  збагачення  та  зберігання  національних
інформаційних ресурсів;

 

     забезпечення інформаційної безпеки України;
 

     сприяння міжнародній  співпраці  в  інформаційній  сфері   та
входженню України до світового інформаційного простору.

 

     Стаття 4. Суб'єкти і об'єкт інформаційних відносин
 

     1. Суб'єктами інформаційних відносин є:
 

     фізичні особи;
 

     юридичні особи;
 

     об'єднання громадян;
 

     суб'єкти владних повноважень.
 

     2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
 

     Стаття 5. Право на інформацію
 

     1. Кожен  має  право на інформацію,  що передбачає можливість
вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту
інформації,   необхідної  для  реалізації  своїх  прав,  свобод  і
законних інтересів.

 

     Реалізація права  на   інформацію   не   повинна   порушувати
громадські,  політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні
та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та
інтереси юридичних осіб.

 

     Стаття 6. Гарантії права на інформацію
 

     1. Право на інформацію забезпечується:
 

     створенням механізму реалізації права на інформацію;
 

     створенням можливостей  для  вільного доступу до статистичних
даних,   архівних,   бібліотечних   і   музейних   фондів,   інших
інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

 

     обов'язком суб'єктів    владних    повноважень    інформувати
громадськість та засоби масової інформації про свою  діяльність  і
прийняті рішення;

 

     обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні
підрозділи  або  відповідальних  осіб  для  забезпечення   доступу
запитувачів до інформації;

 

     здійсненням державного і громадського контролю за додержанням
законодавства про інформацію;

 

     встановленням відповідальності за порушення законодавства про
інформацію.

 

     2. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки,  територіальної цілісності або  громадського
порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я населення,  для захисту репутації або прав  інших  людей,
для запобігання розголошенню інформації,  одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

 

     Стаття 7. Охорона права на інформацію
 

     1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує
всім  суб'єктам  інформаційних  відносин  рівні права і можливості
доступу до інформації.

 

     2. Ніхто не може обмежувати  права  особи  у  виборі  форм  і
джерел  одержання інформації,  за винятком випадків,  передбачених
законом.

 

     Суб'єкт інформаційних   відносин   може   вимагати   усунення
будь-яких порушень його права на інформацію.

 

     3. Забороняється  вилучення  і  знищення  друкованих  видань,
експонатів,   інформаційних   банків,   документів   з   архівних,
бібліотечних,  музейних фондів, крім встановлених законом випадків
або на підставі рішення суду.

 

     4. Право  на  інформацію,  створену  в   процесі   діяльності
фізичної  чи юридичної особи,  суб'єкта владних повноважень або за
рахунок фізичної чи юридичної особи,  Державного бюджету  України,
місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

 

     Стаття 8. Мова інформації
 

     1. Мова  інформації  визначається  законом  про мови,  іншими
актами законодавства  в  цій  сфері,  міжнародними  договорами  та
угодами,  згода  на  обов'язковість  яких  надана  Верховною Радою
України.

 

     Стаття 9. Основні види інформаційної діяльності
 

     1. Основними видами  інформаційної  діяльності  є  створення,
збирання,  одержання, зберігання, використання, поширення, охорона
та захист інформації.

 

                            Розділ II
                         ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ

 

     Стаття 10. Види інформації за змістом
 

     За змістом інформація поділяється на такі види:
 

     інформація про фізичну особу;
 

     інформація довідково-енциклопедичного характеру;
 

     інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
 

     інформація про товар (роботу, послугу);
 

     науково-технічна інформація;
 

     податкова інформація;
 

     правова інформація;
 

     статистична інформація;
 

     соціологічна інформація;
 

     інші види інформації.
 

     Стаття 11. Інформація про фізичну особу
 

     1. Інформація   про   фізичну   особу  (персональні  дані)  -
відомості  чи  сукупність  відомостей  про  фізичну   особу,   яка
ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

 

     2. Не  допускаються  збирання,  зберігання,  використання  та
поширення конфіденційної інформації про особу без її  згоди,  крім
випадків,  визначених  законом,  і  лише  в інтересах національної
безпеки,  економічного  добробуту  та  захисту  прав  людини.   До
конфіденційної  інформації  про  фізичну особу належать,  зокрема,
дані про  її  національність,  освіту,  сімейний  стан,  релігійні
переконання,   стан   здоров'я,  а  також  адреса,  дата  і  місце
народження.

 

     Кожному забезпечується  вільний  доступ  до  інформації,  яка
стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

 

     Стаття 12. Інформація довідково-енциклопедичного характеру
 

     1. Інформація    довідково-енциклопедичного    характеру    -
систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином
поширені  відомості  про  суспільне,  державне життя та навколишнє
природне середовище.

 

     2. Основними джерелами інформації  довідково-енциклопедичного
характеру   є:   енциклопедії,   словники,   довідники,   рекламні
повідомлення та оголошення,  путівники,  картографічні  матеріали,
електронні  бази  та банки даних,  архіви різноманітних довідкових
інформаційних  служб,  мереж  та  систем,  а  також  довідки,   що
видаються   уповноваженими  на  те  органами  державної  влади  та
органами   місцевого   самоврядування,   об'єднаннями    громадян,
організаціями, їх       працівниками      та      автоматизованими
інформаційно-телекомунікаційними системами.

 

     3. Правовий   режим   інформації   довідково-енциклопедичного
характеру  визначається  законодавством та міжнародними договорами
України,  згода на  обов'язковість  яких  надана  Верховною  Радою
України.

 

     Стаття 13. Інформація про стан довкілля
                (екологічна інформація)

 

     1. Інформація про стан  довкілля  (екологічна  інформація)  -
відомості та/або дані про:

 

     стан складових   довкілля   та   його  компоненти,  включаючи
генетично  модифіковані   організми,   та   взаємодію   між   цими
складовими;

 

     фактори, що   впливають   або  можуть  впливати  на  складові
довкілля  (речовини,  енергія,  шум  і  випромінювання,  а   також
діяльність або заходи,  включаючи адміністративні,  угоди в галузі
навколишнього  природного  середовища,  політику,   законодавство,
плани і програми);

 

     стан здоров'я  та  безпеки  людей,  умови  життя людей,  стан
об'єктів культури і споруд тією мірою,  якою на  них  впливає  або
може вплинути стан складових довкілля;

 

     інші відомості та/або дані.
 

     2. Правовий  режим  інформації про стан довкілля (екологічної
інформації)  визначається   законами   України   та   міжнародними
договорами України,  згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.

 

     3. Інформація про стан довкілля,  крім інформації  про  місце
розташування  військових  об'єктів,  не  може  бути  віднесена  до
інформації з обмеженим доступом.

 

     Стаття 14. Інформація про товар (роботу, послугу)
 

     1. Інформація про товар (роботу,  послугу) - відомості та/або
дані,  які  розкривають  кількісні,  якісні та інші характеристики
товару (роботи, послуги).

 

     2. Інформація про вплив товару (роботи,  послуги) на життя та
здоров'я  людини  не може бути віднесена до інформації з обмеженим
доступом.

 

     3. Правовий режим  інформації  про  товар  (роботу,  послугу)
визначається  законами  України  про  захист прав споживачів,  про
рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

     Стаття 15. Науково-технічна інформація
 

     1. Науково-технічна  інформація  -  будь-які відомості та/або
дані про вітчизняні  та  зарубіжні  досягнення  науки,  техніки  і
виробництва,      одержані      в      ході     науково-дослідної,
дослідно-конструкторської, проектно-технологічної,  виробничої  та
громадської діяльності,  які можуть бути збережені на матеріальних
носіях або відображені в електронному вигляді.

 

     2. Правовий режим науково-технічної  інформації  визначається
Законом України  "Про  науково-технічну  інформацію"  ( 3322-12 ),
іншими законами  та  міжнародними  договорами  України,  згода  на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

     3. Науково-технічна   інформація   є   відкритою  за  режимом
доступу, якщо інше не встановлено законами України.

 

     Стаття 16. Податкова інформація
 

     1. Податкова інформація - сукупність відомостей і  даних,  що
створені  або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі
поточної діяльності  і  необхідні  для  реалізації  покладених  на
контролюючі  органи  завдань  і  функцій у порядку,  встановленому
Податковим кодексом України ( 2755-17 ).

 

     2. Правовий   режим   податкової   інформації    визначається
Податковим кодексом України ( 2755-17 ) та іншими законами.

 

     Стаття 17. Правова інформація
 

     1. Правова  інформація  - будь-які відомості про право,  його
систему,  джерела,  реалізацію,  юридичні  факти,  правовідносини,
правопорядок,  правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику
тощо.

 

     2. Джерелами  правової  інформації  є   Конституція   України
( 254к/96-ВР  ),  інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові
акти,  міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного
права,  а  також  ненормативні правові акти,  повідомлення засобів
масової інформації,  публічні виступи,  інші джерела інформації  з
правових питань.

 

     3. З  метою  забезпечення  доступу  до  законодавчих та інших
нормативних актів фізичним та юридичним особам держава  забезпечує
офіційне  видання  цих актів масовими тиражами у найкоротші строки
після їх прийняття.

 

     Стаття 18. Статистична інформація
 

     1. Статистична інформація - документована інформація,  що дає
кількісну   характеристику   масових   явищ   та   процесів,   які
відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах
життя суспільства.

 

     2. Офіційна    державна   статистична   інформація   підлягає
систематичному оприлюдненню.

 

     3. Держава   гарантує   суб'єктам   інформаційних    відносин
відкритий  доступ  до офіційної державної статистичної інформації,
за  винятком  інформації,  доступ  до  якої  обмежений  згідно  із
законом.

 

     4. Правовий    режим    державної   статистичної   інформації
визначається Законом    України    "Про    державну    статистику"
( 2614-12  ),  іншими законами та міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

     Стаття 19. Соціологічна інформація
 

     1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості
про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.

 

     2. Правовий   режим   соціологічної  інформації  визначається
законами   та   міжнародними   договорами   України,   згода    на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

     Стаття 20. Доступ до інформації
 

     1. За  порядком  доступу  інформація  поділяється на відкриту
інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

 

     2. Будь-яка інформація є відкритою,  крім тієї,  що віднесена
законом до інформації з обмеженим доступом.

 

     Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом
 

     1. Інформацією  з обмеженим доступом є конфіденційна,  таємна
та службова інформація.

 

     2. Конфіденційною є інформація про  фізичну  особу,  а  також
інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою,
крім суб'єктів владних повноважень.  Конфіденційна інформація може
поширюватися  за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному
нею порядку відповідно до передбачених нею умов,  а також в  інших
випадках, визначених законом.

 

     Відносини, пов'язані   з   правовим   режимом  конфіденційної
інформації, регулюються законом.

 

     3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової,  а
також порядок доступу до неї регулюються законами.

 

     4. До   інформації   з  обмеженим  доступом  не  можуть  бути
віднесені такі відомості:

 

     1) про стан довкілля,  якість харчових продуктів і  предметів
побуту;

 

     2) про аварії,  катастрофи, небезпечні природні явища та інші
надзвичайні ситуації,  що сталися або можуть статися і  загрожують
безпеці людей;

 

     3) про   стан   здоров'я  населення,  його  життєвий  рівень,
включаючи  харчування,  одяг,  житло,  медичне  обслуговування  та
соціальне   забезпечення,   а   також  про  соціально-демографічні
показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

 

     4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
 

     5) про  незаконні  дії  органів  державної   влади,   органів
місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

 

     6) інші  відомості,  доступ  до  яких  не  може бути обмежено
відповідно до законів та міжнародних договорів України,  згода  на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

                            Розділ III
       ДІЯЛЬНІСТЬ ЖУРНАЛІСТІВ, ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ,
                          ЇХ ПРАЦІВНИКІВ

 

     Стаття 22. Масова інформація та її засоби
 

     1. Масова інформація - інформація,  що поширюється з метою її
доведення до необмеженого кола осіб.

 

     2. Засоби  масової  інформації  -  засоби,   призначені   для
публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

 

     Стаття 23. Інформаційна продукція та інформаційна послуга
 

     1. Інформаційна   продукція   -   матеріалізований  результат
інформаційної  діяльності,  призначений  для  задоволення   потреб
суб'єктів   інформаційних   відносин.   Інформаційною  послугою  є
діяльність з надання інформаційної продукції  споживачам  з  метою
задоволення їхніх потреб.

 

     2. Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об'єктами
цивільно-правових    відносин,    що     регулюються     цивільним
законодавством України.

 

     Стаття 24. Заборона цензури та заборона втручання
                в професійну діяльність журналістів і засобів
                масової інформації

 

     1. Забороняється   цензура  -  будь-яка  вимога,  спрямована,
зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника
(співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати
інформацію  до   її   поширення   або   накладення   заборони   чи
перешкоджання  в  будь-якій  іншій формі тиражуванню або поширенню
інформації.

 

     Ця заборона  не  поширюється  на  випадки,   коли   попереднє
узгодження  інформації здійснюється на підставі закону,  а також у
разі накладення судом заборони на поширення інформації.

 

     2. Забороняються   втручання    у    професійну    діяльність
журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з
метою поширення чи  непоширення  певної  інформації,  замовчування
суспільно    необхідної   інформації,   накладення   заборони   на
висвітлення  окремих  тем,  показ  окремих  осіб   або   поширення
інформації   про   них,   заборони  критикувати  суб'єкти  владних
повноважень,  крім випадків,  встановлених законом,  договором між
засновником   (власником)   і   трудовим  колективом,  редакційним
статутом.

 

     3. Умисне  перешкоджання  законній   професійній   діяльності
журналістів   та/або   переслідування   журналіста   за  виконання
професійних обов'язків, за критику тягне за собою відповідальність
згідно із законами України.

 

     Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації
                та журналістів

 

     1. Під час виконання  професійних  обов'язків  журналіст  має
право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням
необхідних технічних засобів,  за винятком випадків,  передбачених
законом.

 

     2. Журналіст  має  право безперешкодно відвідувати приміщення
суб'єктів  владних  повноважень,   відкриті   заходи,   які   ними
проводяться,  та  бути  особисто  прийнятим  у  розумні  строки їх
посадовими  і  службовими  особами,  крім   випадків,   визначених
законодавством.

 

     3. Журналіст  має  право не розкривати джерело інформації або
інформацію,  яка  дозволяє  встановити  джерела  інформації,  крім
випадків,  коли  його зобов'язано до цього рішенням суду на основі
закону.

 

     4. Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну
належність,  працівник засобу масової інформації має право збирати
інформацію в районах стихійного лиха,  катастроф, у місцях аварій,
масових  безпорядків,  воєнних  дій,  крім випадків,  передбачених
законом.

 

     5. Журналіст має право поширювати підготовлені ним  матеріали
(фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом
(авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом).

 

     6. Журналіст засобу масової інформації має право  відмовитися
від  авторства  (підпису)  на  матеріал,  якщо  його  зміст  після
редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.

 

     7. Права та обов'язки журналіста,  працівника засобу  масової
інформації,  визначені  цим  Законом,  поширюються  на  зарубіжних
журналістів,  працівників зарубіжних засобів  масової  інформації,
які працюють в Україні.

 

     Стаття 26. Акредитація журналістів, працівників засобів
                масової інформації

 

     1. З  метою  створення  сприятливих   умов   для   здійснення
журналістами,  працівниками засобів масової інформації професійної
діяльності  суб'єкт  владних  повноважень  може   здійснювати   їх
акредитацію.

 

     Усі дії,  пов'язані  з  акредитацією,  мають  ґрунтуватися на
принципах   відкритості,   рівності,   справедливості   з    метою
забезпечення  права  громадськості  на  одержання інформації через
засоби масової інформації.  Відсутність акредитації не  може  бути
підставою  для  відмови  в  допуску журналіста,  працівника засобу
масової  інформації  на  відкриті  заходи,  що  проводить  суб'єкт
владних повноважень.

 

     2. Акредитація    журналіста,   працівника   засобу   масової
інформації здійснюється безоплатно  на  підставі  його  заяви  або
подання засобу масової інформації.

 

     У заяві,  поданій  журналістом,  працівником  засобу  масової
інформації,  зазначаються його  прізвище,  ім'я  та  по  батькові,
адреса,   номер  засобу  зв'язку,  адреса  електронної  пошти  (за
наявності).  До заяви додаються копії документів,  що  посвідчують
особу та засвідчують її професійну належність.

 

     У поданні  засобу  масової інформації зазначаються його повне
найменування,  дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної
пошти (за наявності),  номер засобу зв'язку,  прізвище, ім'я та по
батькові журналіста,  працівника засобу масової  інформації,  щодо
якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що
посвідчують особу.

 

     В акредитації не може бути відмовлено  в  разі  подання  усіх
документів, передбачених цією частиною.

 

     Суб'єкт владних   повноважень  може  встановлювати  спрощений
порядок акредитації.

 

     3. Порядок   акредитації,   визначений   суб'єктом    владних
повноважень, підлягає оприлюдненню.

 

     4. Суб'єкти  владних  повноважень,  що  здійснили акредитацію
журналістів,  працівників засобів масової інформації,  зобов'язані
сприяти   провадженню   ними   професійної   діяльності;  завчасно
сповіщати їх про місце і час проведення  сесій,  засідань,  нарад,
брифінгів  та  інших  публічних  заходів;  надавати їм інформацію,
призначену  для  засобів  масової  інформації;  а  також   сприяти
створенню  умов  для  здійснення  запису  і  передачі  інформації,
проведення інтерв'ю, отримання коментарів посадових осіб.

 

     5. У разі якщо захід проводиться  відповідно  до  міжнародних
або інших спеціальних протоколів,  можуть встановлюватися особливі
умови допуску журналістів.  Такі особливі умови оприлюднюються  на
офіційному  веб-сайті відповідного суб'єкта владних повноважень до
проведення заходу.

 

     6. Журналіст,    працівник    засобу    масової    інформації
зобов'язаний    дотримуватися   встановлених   суб'єктом   владних
повноважень   правил   внутрішнього   трудового   розпорядку,   не
перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.

 

     7. Суб'єкти владних повноважень,  що акредитували журналіста,
працівника  засобу  масової  інформації,  приймають  рішення   про
припинення акредитації у разі:

 

     подання ним відповідної заяви;
 

     неодноразового грубого  порушення ним обов'язків,  визначених
цією статтею;

 

     звернення засобу  масової  інформації,  за   поданням   якого
здійснена акредитація.

 

     8. У рішенні про припинення акредитації зазначаються посадова
особа  чи  службова  особа  (суб'єкт  владних  повноважень),   яка
прийняла відповідне рішення,  дата прийняття рішення, підстава для
прийняття   рішення   та   порядок   його   оскарження.   Письмове
повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається
засобу масової інформації або  журналістові,  працівникові  засобу
масової  інформації  протягом  п'яти  робочих днів з дня прийняття
відповідного рішення.

 

     9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено  до
суду в установленому порядку.

 

                            Розділ IV
           ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
                          ПРО ІНФОРМАЦІЮ

 

     Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства
                про інформацію

 

     1. Порушення законодавства України про  інформацію  тягне  за
собою   дисциплінарну,   цивільно-правову,   адміністративну   або
кримінальну відповідальність згідно із законами України.

 

     Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію
 

     1. Інформація  не  може  бути  використана  для  закликів  до
повалення    конституційного    ладу,   порушення   територіальної
цілісності України,  пропаганди  війни,  насильства,  жорстокості,
розпалювання міжетнічної,  расової, релігійної ворожнечі, вчинення
терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

 

     Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації
 

     1. Інформація з обмеженим доступом може бути  поширена,  якщо
вона   є  суспільно  необхідною,  тобто  є  предметом  суспільного
інтересу,  і право громадськості  знати  цю  інформацію  переважає
потенційну шкоду від її поширення.

 

     2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація,  яка
свідчить  про  загрозу  державному  суверенітету,   територіальній
цілісності  України;  забезпечує  реалізацію  конституційних прав,
свобод  і  обов'язків;  свідчить  про  можливість  порушення  прав
людини,  введення  громадськості  в оману,  шкідливі екологічні та
інші негативні наслідки діяльності  (бездіяльності)  фізичних  або
юридичних осіб тощо.

 

     Стаття 30. Звільнення від відповідальності
 

     1. Ніхто  не  може  бути  притягнутий  до відповідальності за
висловлення оціночних суджень.

 

     2. Оціночними   судженнями,   за    винятком    наклепу,    є
висловлювання,  які  не містять фактичних даних,  критика,  оцінка
дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі,
що   містять   фактичні   дані,   зокрема  з  огляду  на  характер
використання  мовно-стилістичних   засобів   (вживання   гіпербол,
алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та
доведенню їх правдивості.

 

     Якщо особа вважає,  що оціночні судження або думки принижують
її  гідність,  честь  чи  ділову репутацію,  а також інші особисті
немайнові   права,   вона   вправі   скористатися    наданим    їй
законодавством  правом на відповідь,  а також на власне тлумачення
справи  у  тому  самому  засобі   масової   інформації   з   метою
обґрунтування  безпідставності поширених суджень,  надавши їм іншу
оцінку.  Якщо   суб'єктивну   думку   висловлено   в   брутальній,
принизливій чи непристойній формі,  що принижує гідність, честь чи
ділову репутацію,  на особу,  яка таким чином та  у  такий  спосіб
висловила   думку   або  оцінку,  може  бути  покладено  обов'язок
відшкодувати завдану моральну шкоду.

 

     3. Суб'єкти   інформаційних   відносин    звільняються    від
відповідальності  за розголошення інформації з обмеженим доступом,
якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.

 

     4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів
масової  інформації та журналістів встановлюються законами України
"Про друковані  засоби  масової  інформації  (пресу)  в   Україні"
( 2782-12 ),  "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ),  "Про
інформаційні агентства" ( 74/95-ВР ) та іншими.

 

     Стаття 31. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди
 

     1. У разі якщо порушенням права на свободу  інформації  особі
завдано  матеріальної  чи  моральної  шкоди,  вона має право на її
відшкодування за рішенням суду.

 

     2. Суб'єкти владних повноважень як  позивачі  у  справах  про
захист  честі,  гідності  та  ділової  репутації вправі вимагати в
судовому порядку лише спростування  недостовірної  інформації  про
себе   і   не   мають   права   вимагати  відшкодування  моральної
(немайнової) шкоди.  Це не позбавляє посадових  і  службових  осіб
права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

 

                             Розділ V
                       ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

 

     1. Цей Закон набирає чинності через три  місяці  з  дня  його
опублікування.

 

     2. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом  акти  законодавства  застосовуються  в  частині,  що   не
суперечить цьому Закону.

 

     3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 

     1) у   Кодексі  України  про  адміністративні  правопорушення
( 80731-1080732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР,  1984  р.,
додаток до N 51, ст. 1122):

 

     у статті 212-3:
 

     в абзаці  другому  частини  першої  слова "від п'ятнадцяти до
двадцяти  п'яти"  замінити  словами   "від   двадцяти   п'яти   до
п'ятдесяти";

 

     в абзаці  другому частини другої слова "від двадцяти п'яти до
п'ятдесяти" замінити словами "від п'ятдесяти до вісімдесяти";

 

     у статті 212-26:
 

     в абзаці  другому  частини  першої  слова  "двадцяти   п'яти"
замінити словом "тридцяти";

 

     абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
 

     "Неправомірна відмова особи у наданні інформації, несвоєчасне
або  неповне  надання  інформації,  надання  інформації,   що   не
відповідає дійсності, у разі якщо така інформація підлягає наданню
на вимогу правоохоронних органів, Рахункової палати";

 

     2) частину  першу  статті  200  Цивільного  кодексу   України
( 435-15 ) (Відомості Верховної Ради України,  2003 р.,  NN 40-44,
ст. 356) викласти в такій редакції:

 

     "1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані,  які можуть
бути   збережені   на   матеріальних   носіях  або  відображені  в
електронному вигляді";

 

     3) абзац дванадцятий статті 1 Закону  України  "Про  державну
статистику" (  2614-12  )  (Відомості  Верховної   Ради   України,
2000 р., N 43, ст. 362) викласти в такій редакції:

 

     "статистична інформація - документована  інформація,  що  дає
кількісну   характеристику   масових   явищ   та   процесів,   які
відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах
життя суспільства";

 

     4) у  Законі України "Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні" ( 2782-12 ) (Відомості Верховної Ради  України,
1993 р.,  N 1,  ст.  1,  N 46,  ст.  427;  1997 р., N 15, ст. 115;
2003 р., N 29, ст. 234, N 30, ст. 247; 2004 р., N 7, ст. 51, N 11,
ст. 141, N 16, ст. 238, N 32, ст. 394):

 

     статтю 27 виключити;
 

     у статті 40:
 

     назву викласти в такій редакції:
 

     "Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих
                 засобів масової інформації";

 

     частину третю виключити;
 

     5) у  Законі  України   "Про   науково-технічну   інформацію"
( 3322-12  )  (Відомості  Верховної Ради України,  1993 р.,  N 33,
ст. 345):

 

     абзац другий статті 1 викласти в такій редакції:
 

     "науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані
про   вітчизняні   та   зарубіжні   досягнення  науки,  техніки  і
виробництва,     одержані      в      ході      науково-дослідної,
дослідно-конструкторської,  проектно-технологічної,  виробничої та
громадської діяльності,  які можуть бути збережені на матеріальних
носіях або відображені в електронному вигляді";

 

     в частині  першій  статті 2 слова "документована на будь-яких
носіях або публічно оголошувана" виключити;

 

     6) частину другу статті 37 Закону України  "Про  інформаційні
агентства" (  74/95-ВР  )  (Відомості  Верховної   Ради   України,
1995 р., N 13, ст. 83) виключити;

 

     7) статтю  3  Закону   України   "Про   порядок   висвітлення
діяльності   органів   державної   влади   та   органів  місцевого
самоврядування в    Україні    засобами    масової     інформації"
( 539/97-ВР  ) (Відомості Верховної Ради України,  1997 р.,  N 49,
ст.  299; 1998 р., N 45, ст. 271; 2002 р., N 48, ст. 361; 2006 р.,
N 13, ст. 109) виключити;

 

     8) статті   45  та  69  Закону  України  "Про  телебачення  і
радіомовлення" ( 3759-12  )  (Відомості  Верховної  Ради  України,
2006 р., N 18, ст. 155 із наступними змінами) виключити.

 

     4. Кабінету  Міністрів  України  протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:

 

     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим
Законом;

 

     забезпечити перегляд  і  скасування  міністерствами та іншими
центральними  органами  виконавчої  влади  їх  нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону".
 

 

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ
 

 м. Київ, 13 січня 2011 року
          N 2938-VI

>3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня на­брання чинності цим Законом:

 

-    підготувати та подати до Верховної Ради України пропо­зиції про внесення змін до зако­нів України, що випливають із цього Закону;

-    розробити та привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

-    забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (Відомості Верховної Ради України, 1997р., №21, ст.156, № 51, ст. 305; 1998 р., № 10, ст. 37, № 18, ст. 95, № 33, ст.224; 1999р., №35, ст.302, №38, ст. 340, № 39, ст. 357; зі змінами, внесеними Законом України від 17 лютого 2000 року № 1460-ПІ, доповнити підпунктом 5.1.23 та­кого змісту:

«5.1.23. надання бібліотеками, що є у державній і комунальній власності, платних послуг фізич­ним і юридичним особам».

      

                                                          Алгоритм

                                  деятельности школьного библиотекаря

                      по обеспечености  учащихся учебной литературой

 

 

 

п/п

         Мероприятие

  Дата

Примечание

1.

Проведение инвентаризации учебного фонда библиотеки ( анализ пригодности учебной литературы на новый учебный год ). Отчет

в РОО.

апрель-

май

В связи с изменением контингента

2.

Прием учебников от классных руководителей

и учащихся

май-июнь

 

3.

Возврат учебной литературы в другие школы

1 декада

июня

если такая имеется

4.

Проведение переговоров о взятии литературы на новый учебный год из других школ

июнь

по необходимости

5.

Подведение итогов, выявление задолжников,

выступление на педсовете (совещании при директоре), написание докладной директору

июнь

 

6.

Прием учебников от других ЗНЗ

август

 

7.

Проведение анализа обеспеченности учебниками по всем классам, выступление

на совещании при директоре, педсовете.

Отчет в РОО.

август

 

8.

Оформление актов и другой документации.

сентябрь

 

9.

Получение новых учебников и распределение по классам в 2-х дневный срок.

по протяжении

учебного года

 

10.

Подготовка информации об обеспеченности учебниками на совещание при директоре, педсоветы, в приказы администрации, отдел

образования.

1 раз в квартал

 

согласно планам роботы школы, РОО

11.

Выступления на родительских собраниях

 сентябрь,

октябрь,

май

согласно

годовому плану работы

12.

Проведение акции « Подари книгу библиотеке»

1 раз в семестр

согласно

годовому плану работы

 

 

 

Про затвердження Порядку забезпечення учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками

 

Міністерство освіти і науки України (МОН)

 

Наказ № 442/311/155 від 24.12.1999

 

 

Про затвердження Порядку забезпечення учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками

 

( Із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН N 584/372/169  від 08.08.2001 N 202/254/69 від 03.04.2003 )

 

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1999 року N 714 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. N 1128"

 

Н А К А З У Є М О:

 

1. Затвердити Порядок забезпечення учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками (додається).

 

2. Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, управлінням освіти обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій провести організаторську роботу на місцях щодо введення в дію Порядку забезпечення учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками, забезпечити контроль за його неухильним виконанням.

 

3. Контроль за виконанням Порядку покласти на заступника міністра освіти А.Г.Богомолова, заступника міністра фінансів В.М.Матвійчука, заступника міністра економіки О.С.Яременка.

 

Міністр освіти В.О.Зайчук

Міністр фінансів І.О.Мітюков

Міністр економіки В.В.Роговий

 

Затверджено Наказ Міністерства освіти України,

Міністерства фінансів України,

Міністерства економіки України 24.12.99 N 442/311/155

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2000 р. за N 14/4235

 

 

 

 

 

 

Порядок забезпечення учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками

 

1. Загальні положення

 

1.1. Цей Порядок розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1999 р. N 714 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. N 1128".

 

1.2. Учні загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів забезпечуються підручниками та навчальними посібниками з бібліотечних фондів шкільних підручників та навчальних посібників.

 

1.3. У навчальних закладах освіти використовуються шкільні підручники та навчальні посібники, що мають відповідний гриф Міносвіти України.

 

( Пункт 1.4 виключено на підставі Наказу МОН N 202/254/69 від 03.04.2003 )

 

 1.5. Фізичні та юридичні особи, які бажають придбати шкільні підручники та навчальні посібники у власність або для подальшого їх передавання до навчального закладу, придбавають їх у вільному продажу. За рахунок додатково виділених коштів з місцевих бюджетів у вільному продажу можуть бути придбані лише ті шкільні підручники та навчальні посібники, які мають відповідний гриф Міносвіти України.

 

1.6. Шкільні підручники та навчальні посібники бібліотечних фондів використовуються у навчально-виховному процесі не менше п'яти років.

 

2. Випуск і доставлення шкільних підручників та навчальних посібників за кошти Державного бюджету України

 

2.1. Випуск шкільних підручників і навчальних посібників, у тому числі навчальних посібників серії "Шкільна бібліотека", за рахунок Державного бюджету України здійснюється на умовах державного замовлення, визначених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. N 1469 "Про організаційні заходи щодо функціонування системи державних закупівель" та постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N 266  "Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням. ( Пункт 2.1 в редакції Наказу МОН N 584/372/169 від 08.08.2001 )

 

2.2. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій, районні та міські відділи освіти, загальноосвітні і професійно-технічні навчальні заклади щорічно у квітні-травні проводять аналіз придатних для використання підручників і посібників бібліотечних фондів, порівнюють їх з реальною потребою учнівських контингентів, здійснюють (при потребі) перерозподіл книг між середніми навчальними закладами.

 

2.3. Міністерство освіти України щороку до 1 вересня надсилає Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, управлінням освіти обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій Бланк замовлення на видання підручників та навчальних посібників за рахунок коштів Державного бюджету України до наступного навчального року (додаток 1). Заповнений Бланк замовлення повертається у Міністерство освіти України до 1 листопада поточного року.

На підставі одержаних від органів освіти замовлень визначаються перелік назв і тиражі видань, передбачених до випуску на відповідний навчальний рік. Даний перелік затверджується колегією Міністерства освіти України до 30 грудня поточного року.

 

2.4. Міністерство освіти і науки України згідно із затвердженим переліком видань та передбаченими в Державному бюджеті України на поточний рік асигнуваннями на їх виготовлення укладає протягом року в міру надходження коштів угоди з видавництвами терміном до 5 місяців на випуск підручників та навчальних посібників, у тому числі навчальних посібників серії "Шкільна бібліотека", для формування бібліотечних фондів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів. ( Пункт 2.4 в редакції Наказу МОН N 584/372/169 від 08.08.2001 )

 

2.5. Зазначені в пункті 2.4 цього Порядку угоди є підставою для перерахування коштів із Державного бюджету відповідним видавництвам. Кошти перераховуються на умовах, визначених чинним законодавством, у розмірах, необхідних для оплати редакційних витрат, закупівлі паперу та інших витратних матеріалів, але не більше 70 відсотків вартості всієї угоди. Остаточний розрахунок за угодою здійснюється після прийняття Міністерством освіти і науки України готової продукції. ( Пункт 2.5 в редакції Наказу МОН N 584/372/169 від 08.08.2001 )

 

2.6. Доставлення підручників та навчальних посібників (у тому числі навчальних посібників серії "Шкільна бібліотека"), виданих за державним замовленням, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на їх видання та придбання, підприємствами, з якими укладено угоди, до обласних центрів, міст Сімферополя, Києва і Севастополя. У межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя доставлення здійснюється Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій за рахунок бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. ( Пункт 2.6 в редакції Наказу МОН N 584/372/169 від 08.08.2001 )

 

3. Порядок вільного продажу підручників і навчальних посібників

 

3.1. Міністерство освіти України щорічно розробляє та надсилає Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, управлінням освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій Бланк замовлення на придбання підручників і навчальних посібників у вільному продажу (додаток 2), який заповнюється і повертається до Міністерства освіти України в порядку та в терміни, що встановлені для його заповнення, зазначеному в пункті 2.3 цього Порядку.

 

3.2. Міністерство освіти України отриману інформацію про можливі обсяги реалізації шкільних підручників та навчальних посібників доводить до відома видавництв.

 

3.3. Видавництва самостійно визначають обсяги й номенклатуру випуску шкільних підручників та навчальних посібників за власні кошти та реалізовують свою продукцію згідно з чинним законодавством.

 

Директор Методично-видавничого центру організації випуску та доставки освітянської літератури

 Т.Б.Харламова

                                      ЗАТВЕРДЖЕНО                             постановою Кабінету Міністрів України                                  від 4 березня 2004 р. N 276                              ПОРЯДОК       здійснення видатків з державного бюджету на 2004 рік           ( 1344-15 ) на видання, придбання, доставку,          зберігання підручників і навчальних посібників         для учнів загальноосвітніх, професійно-технічних              і студентів вищих навчальних закладів       1. Цей  Порядок  визначає  процедуру  здійснення  видатків  здержавного бюджету ( 1344-15 ) на  видання,  придбання,  доставку,зберігання   підручників   і   навчальних   посібників  для  учнівзагальноосвітніх,   професійно-технічних   і    студентів    вищихнавчальних закладів (далі - видатки).      2. Видатки здійснюються МОН  у  межах  бюджетних  призначень,встановлених Законом  України  "Про  Державний  бюджет  України на2004 рік" ( 1344-15 ).      3. Розподіл видатків здійснюється МОН на підставі:      затвердженого переліку     навчальної     літератури      длязагальноосвітніх,   професійно-технічних   та   вищих   навчальнихзакладів,  що може видаватися за державним замовленням на 2004 рікз урахуванням заявок від Міністерства освіти Автономної РеспублікиКрим,   обласних,    Київської    і    Севастопольської    міськихдержадміністрацій  на  підручники  і  навчальні посібники,  у томучислі серії "Шкільна бібліотека";врахування частки забезпеченості підручниками  і  навчальнимипосібниками учнів загальноосвітніх навчальних закладів.      4. Для розміщення замовлення на видання, придбання, доставку,зберігання підручників і навчальних посібників  проводяться  торги(тендери).  На  підставі  їх  результатів  МОН  (далі  - замовник)укладає з переможцем (далі - виконавець) договір, а також протягомдвох тижнів подає Мінфіну інформацію про вартість кожного з виданьпідручників і навчальних посібників та їх тиражі.      5. Замовник  на  підставі  акта  приймання-передачі  здійснюєостаточну   оплату  робіт  (послуг),  передбачених  договором,  тапередає  підручники  і  навчальні  посібники  Міністерству  освітиАвтономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольськійміським  держадміністраціям,  які  забезпечують  їх  доставку   донавчальних закладів.      6. МОН  формує  резерв  підручників  і навчальних посібників,передбачаючи    видатки    на    його    зберігання,    проведенняВсеукраїнського  конкурсу  навчальних  програм  та підручників длязагальноосвітніх  навчальних  закладів,  погашення   кредиторськоїзаборгованості,   а   також   на  придбання  нових  підручників  іпосібників для 5-х класів з метою їх апробації  та  на  здійсненняперепідготовки вчителів відповідно до Державного стандарту базовоїі  повної  середньої  освіти,  затвердженого  постановою  КабінетуМіністрів України від 14 січня 2004 р. N 24 ( 24-2004-п ).

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦИИ

АДМИНИСТРАЦИИ ШКОЛЫ

ПО ПЛАНИРОВАНИЮ РУКОВОДСТВА И КОНТРОЛЯ

ЗА РАБОТОЙ ШКОЛЬНОЙ БИБЛИОТЕКИ

Библиотека общеобразовательного учебного заведения – обязательное структурное подразделение, которое совершает библиотечно-информационное, культурно-просветительское обеспечение учебно-воспитательного процесса как в урочное так и в неурочное время. Свою деятельность организует сообща с педколлективом в соответствии с планом работы и регламентирующей документацией, которые утверждаются директором заведения

Положение о библиотеке

общеобразовательного учебного заведения

Приказ МОУ от 14.05.99 года № 139

Организация,  руководство и контроль

1. Распределение обязанностей среди членов администрации:

Директор школы осуществляет:

- общее руководство библиотекой,

- создание необходимых условий для  осуществления качественной, эффективной работы,

- контроль за деятельностью библиотеки.

Заместитель директора по учебно-воспитательной работе определяет потребность школы в учебной литературе, разрабатывает единые требования к учащимся по использованию и сохранности учебников, систематический контроль за их использованием в течение всего учебного года, контроль за привитием навыков чтения, уровнем внеклассного чтения.

Заместитель директора по воспитательной работе направляет деятельность педагогического коллектива школы по формированию бережного отношения к учебникам в процессе внеурочной работы, разрабатывает тематику бесед с учащимися и родителями по этим вопросам, совместно с заместителем директора по учебно-воспитательной работе, педагогом-организатором и органами ученического самоуправления разрабатывает и представляет на рассмотрение педагогического совета школы условия внутришкольных соревнований, смотров и конкурсов на лучшую сохранность учебников. Обеспечивает работу кружков переплетного дела. Оказывает помощь детским общественным организациям в проведении конкурса на лучшую сохранность учебной книги, подведение его итогов.

2. Составление графика контроля для проведения тематических проверок

Август Сентябрь

 

Координация годового плана работы школьной библиотеки с годовым планом работы школы, планами классных руководителей.

Обеспечение учащихся учебниками, их сохранность.                      Приказ по школе об организации работы школьной библиотеки.

Приказ по работе с учебниками.

Празднование Дня библиотек.

 

Сентябрь-Октябрь

Сохранность книжного фонда. Организация школьного тура смотра-конкурса на лучшую сохранность учебной книги.           (Приказ по акции Живи,книга!  по школе).

Октябрь-Ноябрь

Контроль уровня самообразования, участие в работе  районного методобъединения.

 Аттестация библиотекаря

Декабрь

Посещаемость школьной библиотеки. Анализ читательских формуляров. Работа школьной библиотеки по привитию интереса к книге. (Приказ по школе). (Заслушать на педсовете).

Совместная работа классных руководителей и школьного библиотекаря по вопросам сохранности книжного фонда.

(Рассмотреть на совещании при директоре).

Январь

Работа школьной библиотеки на зимних каникулах.

Февраль

Повышение творческого уровня педагогов с учетом их индивидуальных запросов.

Роль школьной библиотеки.

(Рассмотреть на совещании при директоре).

Март

Проведение Недели детской и юношеской книги.

Апрель

Анализ обеспеченности учащихся учебниками на новый учебный год.

Инвентаризация библиотечных фондов учебников. (Приказ по школе).

Май

Подведение итогов смотра-конкурса «Живи книга!». Подготовка учебников к передаче из класса в класс, к сдаче их в библиотеку.

(Приказ по школе).

(Рассмотреть на совещании при директоре).

 

3. Наиболее важные дела школьного библиотекаря.

• проведение Информационных Дней;

• выпуск информационного бюллетеня,

• ведение справочно-библиографического аппарата библиотеки;

• проведение библиотечных уроков;

• проведение читательских конференций;

• проведение Недели детской и юношеской книги;

• участие в проведении:

- предметных недель;

- педчтений,

- праздника «Прощание с Букварем»;

- родительских собраний;

- других массовых мероприятий, проводимых совместно с классными  руководителями.Директор Великоновосілківської

ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

____Бойко П. О.

 

 

 

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

ЗАВІДУВАЧА  БІБЛІОТЕКИ

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКОЇ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ №2

1. Загальні положення

1.1. Завідувач бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу (далі Завідувач) підпорядковується безпосе­редньо директору.                                                     

1.2.Завідувач призначається і звільняється з посади директором загальноосвітнього навчального закладу.

1.3.На посаду Завідувача бібліотеки призначаються фахівці:

—з вищою бібліотечною освітою без урахування стажу роботи;

—з вищою педагогічною або середньою спеціальною освітою і стажем роботи не менше 3 років.

1.4. У своїй діяльності Завідувач керується чинним законодавством України про культуру, освіту і бібліотечну справу; постановами Уряду України, які визначають розвиток культури; керівними документами органів управління з питань бібліотечної роботи; правилами охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту; статутом і Правилами внутрішньо­го трудового розпорядку навчального закладу, даною Інструкцією.                                                                                                                    

2. Обов'язки

2.1. Розробляє та затверджує Правила користування бібліотекою згідно з Типовими правилами користування бі­бліотекою.

22. Розподіляє посадові обов'язки бібліотечних працівників та подає їх на затвердження директору навчального закладу.

2.3.       Складає плани та звіти роботи бібліотеки відповідно до планів навчально-виховної роботи навчального закладу.

2.4.      Формує  бібліотечний   фонд:   комплектує  фонд   програмними  творами,   навчальною   літературою,   довідково - енциклопедичними виданнями.

2.5.       Організовує бібліотечний фонд:

—здійснює облік документів (надходження, видачу, вибуття);

—проводить технічне обробляння документів;     

—організовує розміщення і зберігання фонду;

—перевіряє правильність розстановки документів;

—проводить періодичні перевірки фонду.

2.6.       Веде роботу з підручниками:

—         опрацьовує перелік рекомендованих підручників, замовляє їх та контролює надходження; аналізує забезпеченість уч­нів підручниками;

—        організовує розміщення і зберігання підручників у окремому приміщенні; забезпечує своєчасну видачу та збір підручників.

2.7.Організовує та редагує довідково-бібліографічний апарат.

2.8.Забезпечує диференційоване бібліотечне та інформаційно-бібліографічне обслуговування:

—обслуговує учнів, педагогічний колектив та батьків на абонементі й в читальному залі, організовує та проводить пов'язану з цим роботу;

—складає рекомендаційні списки програмних творів та творів для позашкільного читання;

—популяризує видання за допомогою індивідуальних та масових форм роботи спільно з педагогічним колективом; складає колективні та індивідуальні плани читання;

—формує у користувачів навички незалежного бібліотечного користування, забезпечує знайомство кожної вікової гру­пи учнів з мінімумом бібліотечно-бібліографічних знань;

—вивчає читацькі запити, проводить анкетування;

—консультує батьків і педагогів з питань читання літератури учнями та родинного літературного читання.

2.9.      Сприяє роботі гуртків, учнівських товариств, які працюють у навчальному закладі.

2.10.Організовує забезпечення бібліотеки необхідною бібтехнікою, обладнанням тощо.

2.11.Організовує роботу ради бібліотеки, активу та бібліотечних учнівських гуртків, клубів.

2.12.Удосконалює традиційні та опановує новітні бібліотечні технології.

2.13.Постійно підвищує свій культурний, освітній та фаховий рівень.   

 

3. Права

Завідувач бібліотеки мас право:

3.1.Знайомитись з планами навчально-виховної роботи.

3.2.Проводити заходи щодо відшкодування збитків, спричинених фонду бібліотеки з вини користувачів або у зв'язку з нестачею, втратою чи псуванням документів.

3.3.Працювати в складі педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу.

3.4.Брати участь у роботі районного методичного об'єднання, семінарах, нарадах і конференціях з питань роботи біблі­отек.

3.5.Проводити роботу щодо забезпечення бібліотеки кваліфікованими кадрами.

3.6.Установлювати зв'язки з іншими бібліотеками.

3.7.На представлення працівників до різних форм заохочення.

4. Відповідальність

Завідувач бібліотеки несе відповідальність за:

4.1.Своєчасну підготовку планової та звітної документації.

4.2.Достовірність бібліотечної документації (інвентарна книга, книга сумарного обліку, щоденники роботи, акти надхо­дження та списання документів тощо).

4.3.Дотримання виробничої та трудової дисципліни, виконання працівниками бібліотеки обов'язків, передбачених по­садовою інструкцією.

4.4.Дотримання у бібліотеці належного санітарно-гігієнічного стану і правил протипожежної безпеки.

 

 

Правила охорони праці для працівників бібліотек

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Ці Правила поширюються на суб’єктів господарювання, що займаються бібліотечною справою, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування.

Правила містять встановлені вимоги з охорони праці до території, будівель та приміщень, тенологічного устаткування, виробничих процесів та робочих місць.

Правила обов’язкові для виконання посадовими особами та іншими працівниками бібліотек в межах покладених на них завдань та функціональних обов’язків

2. Навчання і перевірку знань з питань охорони праці необхідно проводити відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого в установленому порядку наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 №231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

3. В бібліотеках створюються служби охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

4. В бібліотеці відповідно до «Порядку опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.93 № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93), повинні бути розроблені і затверджені положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах організації та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території організації, в приміщеннях, на робочих місцях.

5. Облік, результати аналізу причин та наслідків аварій, нещасних випадків і професійних захворювань в бібліотеках необхідно оформлювати за визначеним порядком, відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112 (НПАОП 0.00-6.02-04).

6. В бібліотеках слід дотримуватись єдиного порядку організації та проведення попереднього (під час прийняття на роботуґґ0 і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на вжких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у прфесійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб, віком до 21 року, відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 №246, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за № 846/14113.

7. Працівники, які працюють в шкідливих і небезпечних умовах праці та на роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами або залучаються до разових робіт, безоплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог:

Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 №53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 №446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08);

Типових галузевих норм безоплатної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств, установ та організацій культури, затверджених Постановою Держкомпраці СРСР від 23.11.82 №288/П-18 (НПАОП 92.0-3.46-82).

II. Визначення термінів

В цих Правилах використані наступні терміни та визначення:

каталоги – перелік найменувань бібліотечного фонду та місць розташування ;

книгосховище – спеціально облаштоване приміщення для розміщення і зберігання бібліотечного фонду (книг, журналів, рукописів тощо);

стелаж – конструкція (пристрій), для розміщення і зберігання матеріальних цінностей;

читальний зал – спеціально облаштоване приміщення, в якому розміщуються і знаходяться працівники та відвідувачі бібліотек.

III. Загально-технічні вимоги

1. Вимоги до територій та будівель бібліотек

1.1. Планування, забудову, благоустрій території, утримання будівель та приміщень бібліотек слід здійснювати з дотриманням вимог чинних будівельних і санітарних норм та правил (ДСТУ 3273-95 «Безпечність промислових підприємств. Загальні положення та вимоги», ДБН В.1.1-7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», затвердженого наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88; ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования», ГОСТ 12.1.010-76 «ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования», СНиП 2.09.02-85* «Производственные здания», СНиП 2.11.01-85* «Складские здания»).

1.2. Під'їзди і проїзди, які прокладені територією бібліотек, повинні забезпечувати вільний доступ до кожної будівлі і споруди.

1.3. Територія господарського подвір'я бібліотек облаштовується відповідно до вимог «Санитарных правил содержания територий населеных мест» СанПиН 4690-88.

1.4. Будівлі складів, розташовані на території господарського подвір‘я, для збереження майна та матеріалів, повинні відповідати вимогам «Правил пожежної безпеки для закладів, підприємств та організацій культури» затверджених наказом Міністерства культури України та Управління Державної пожежної охорони МВС України 07.06.95 № 308/33, зареєстрованих в Міністерсві юстиції України 22.06.95 року № 184/720 (НАПБ В.01.047-95/930 і цих Правил.

1.5. Не дозволяється влаштовувати майданчики для відкритого збереження майна та матеріалів в місцях розташування оглядових колодязів, підземних комунікацій.

1.6. Покрівлі дахів будинків бібліотек, у зимову пору року, необхідно регулярно відчищати від снігу (за винятком дахів із м'якою покрівлею при нульовому ухилі). Карнизи будинків, особливо з боку підходу відвідувачів, необхідно регулярно перевіряти та очищати від наледі та брульок.

Перед виконанням робіт з очищення покрівлі та підвісок світлового оформлення будинку бібліотеки від снігу, що розташовані на висоті понад 1,3 м і не мають стаціонарних огороджень, повинен бути оформлений наряд-допуск на виконання робіт на висоті відповідно до Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті затверджених наказом Держгірпромнагляду від 27.03.2007 №62, зареєстрованих в Міністерсті юстиції України 04.06.2007 № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07).

1.7. Балони зі стиснутими газами зберігаються відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці.

1.8. Територія подвір'я бібліотек облаштовуються джерелами протипожежного водопостачання (пожежні гідранти, резервуари, тощо) відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій 19.10.2004 № 126, зареєстрованими в Міністерсті юстиції України 4.11.2004 №1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004). Повинен бути налагоджений телефонний зв'язок між усіма підрозділами та окремими будівлями бібліотеки.

2. Вимоги до систем вентиляції та кондиціонування повітря

2.1. Системи вентиляції і кондиціонування повітря облаштовуються відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», затверджених Постановою Держбуду СРСР 28.11.91, та забезпечувати 2-3 кратність обміну повітря.

2.2. Системи вентиляції з механічним спонуканням і кондиціонування повітря повинні мати централізоване управління яке забезпечує окреме відключення вентиляції або кондиціонування повітря того приміщення, в якому відбулася пожежа.

2.3. Автоматичні системи пожежної сигналізації і автоматичні установки пожежегасіння повинні бути зблоковані зі схемою централізованого відключення вентиляції і кондиціонування повітря.

2.4. Пульти, щити автоматизації і управління санітарно-технічних приладів необхідно розміщувати в окремих приміщеннях.

2.5. Вентиляційне обладнання систем припливної та витяжної вентиляції необхідно розміщувати в окремих приміщеннях.

Вентилятори, компресори і насоси з електродвигунами повинні встановлюватися в окремих приміщеннях на віброізолюючих підставках і з метою унеможливлення передавання на них вібрації та відокремлюватися від повітропроводів і трубопроводів м'якими вставками 2.6. Для зниження шуму системи вентиляції і кондиціонування повітря необхідно облаштовувати відповідними шумопоглинаючими пристроями.

2.7. Усі повітропроводи, повітряні канали, глушники та вентиляційне обладнання необхідно не рідше одного разу на півріччя, очищати від пилу.

2.8. Усі отвори припливно-витяжної вентиляції, що розташовані на висоті менше 2,5 м повинні захищаються металевою сіткою з вічком не більше, ніж 10х10 мм.

2.9. Усі обертові частини вентиляційного обладнання, площадки для обслуговування і драбини до них повинні мати огородження відповідно до ГОСТ 12.4.059-89 «Строительство. Ограждения предохранительные инвентарные. Общие требования безопасности».

2.10. При виникненні ударів, нерівномірного шуму або вібрації вентиляційне обладнання необхідно негайно виключати

2.11. Не дозволяється знімати і надягати приводні паси, робити чищення повітропроводів і обладнання під час роботи вентиляційних установок.

2.12. Повітрообмін у читальних залах, сховищах та робочих приміщеннях повинен забезпечувати параметри мікроклімату відповідно до гігієнічних норм

Повітрообмін слід передбачати за схемою «згори–вниз–вгору»: подачу повітря з верхньої зони, рециркуляцію – з нижньої, витяжку повітря – з верхньої зони

2.13. При застосуванні повітряного опалення слід передбачати підігрів та зволоження повітря.

2.14. Необхідно передбачати самостійні витяжні вентиляційні системи з санітарних вузлів, приміщень реставрації, дезінфекції, лабораторій, майстерень, кафе та буфетів.

2.15. В виробничих приміщеннях від технологічного обладнання, на якому при роботі виділяється пил або шкідливі чи небезпечні речовини, необхідно передбачати місцеву вентиляцію.

2.16. В лекційних та читальних залах дозволяється застосування природної витяжної вентиляції через вікна, кватирки або фрамуги. Кватирки та фрамуги слід розташовувати в верхній частині вікон. Для їх відкривання повинні бути улаштовані пристосування, які керуються з підлоги.

2.17. В пристосованих будівлях, які є архітектурними або історичними пам?ятками, рекомендується залишати існуючу конструкцію вікон.

 3. Вимоги до водозабезпечення та водовідведення

3.1. Мережі внутрішнього господарського і протипожежного водопроводу повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий» затверджених Постановою Держплану УРСР 4.10.85 №169.

Зовнішнє водопостачання та каналізація повинні облаштовуватися відповідно до СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения» затверджених Постановою Держплану УРСР 24.07.84 №123 та СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения» затверджених Постановою Держплану УРСР 21.05.85 № 71.

Мережі водопостачання та водовідведення повинні бути роздільними і відповідати вимогам ГОСТ 12.3.006-75 «Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности». Допускаються загальні мережі за умови, що міський водопровід забезпечує подачу розрахункової кількості води з напором, необхідним для роботи протипожежних пристроїв при максимальній витраті води на господарсько-питні потреби.

3.2. Водопостачання повинне здійснюватися від зовнішньої кільцевої водопровідної мережі двома вводами при забезпеченні кожним вводом максимальної розрахункової витрати на протипожежні і господарські потреби. Коли такої можливості немає або коли є тільки один завулок введення, повинні влаштовуватися резервні резервуари для збереження запасів води, достатніх для трьох годин максимальної витрати для пожежогасіння. Протипожежні насоси повинні мати 100% резерв.

3.5. Вода для питних потреб повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль качества».

3.6. Для користування питною водою працівниками і службовим працівником бібліотек рекомендується установлювати сатураторні установки, за їх відсутністю улаштовувати фонтанчики, з'єднані з водопровідною мережею.

3.7. Прокладання водогінних труб та труб водовідведення через книгосховища та інші приміщення, де знаходиться література, дозволяється за умови відсутності на трубопроводах арматури та збірних з’єднань.

3.10. Мережі водовідведення повинні відповідати СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения». Скиди з будівель бібліотек повинні здійснюватися в міські магістралі відповідно до вимог і умов експлуатації мереж каналізації для даної місцевості.

3.11. В будівлях бібліотек із плоским дахом необхідно передбачати систему внутрішніх водостоків з відводом води до мережі зовнішніх водостоків.

4. Вимоги до теплопостачання, пилевидалення

4.1. Система опалення бібліотек повинна відповідати СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондеционирование».

4.2. В будівлях бібліотек як правило, застосовується система централізованого водяного опалення. В залежності від умов дозволяється застосовувати інші системи опалення. Використання інших систем опалення повинно бути передбачено проектною документацією і забезпечувати температуру в приміщеннях відповідно до чинних санітарних норм.

4.3. В теплий період року температура в приміщеннях бібліотек повинна бути не більше ніж на 30 С вищою за розрахункову температуру зовнішнього повітря, але не більше +280 С; в холодний період року температура повітря в приміщеннях повинна бути в межах +18-220 С, але не нижче +140 С.

4.4. Теплове введення і бойлерна повинні розміщуватися в окремому приміщенні, доступ до якого обмежений.

4.5. До опалювальних приладів та до арматури, змонтованій на опалювальних приладах та на трубопроводах необхідно забезпечувати вільний доступ.

4.6. Видалення пилу у приміщеннях бібліотек необхідно здійснювати стаціонарними установками централізованого пиловидалення або пересувними електричними пилососними установками. Пилезбірники і трубопроводи необхідно регулярно очищати від забруднення.

В читальних залах та книгосховищах бібліотек з фондом 200 тис. одиниць і більше слід передбачати централізовану або комбіновану системи вакуумного пилеприбирання.

4.7. Для унеможливлення потрапляння до приміщень бібліотек пилу та комах на кватирках та фрамугах необхідно змонтувати сітки, які щодня слід очищати.

5. Вимоги до засобів зв’язку і сигналізації

5.1. Розміщення обладнання, апаратури зв'язку і сигналізації повинно здійснюється в апаратних зв'язку. Електрогодинникові станції допускається установлювати в приміщеннях АТС. Станція пожежної сигналізації встановлюється в приміщенні пожежного поста.

5.2. Електричні станції тривожної сигналізації про пожежу повинні бути автоматичної дії, та такими, що реагують на тепло, дим, полум'я. Допускаються до роботи станції ручної дії.

5.3. Автоматичні оповіщувачі про пожежу повинні встановлюватися відповідно до ДБН В.2.5-13-98 «Пожежна автоматика будинків і споруд», затверджених наказом Міністерства регіонального будівництва України 28.10.98 №247. Утримання технічних засобів протипожежного захисту здійснюється відповідно до вимог розділу 6 «Правила пожежної безпеки в Україні» (НАПБ А.01.001-2004).

6. Акумуляторні батареї та зарядні пристрої

6.1. Улаштування стаціонарних акумуляторних батарей та зарядних пристроїв повинно здійснюватися з дотриманням вимог «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 9.01.98 №4, зареєстрованих в Міністерсті юстиції України 10.02.98 № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98).

В бібіліотеках для дорослих з кількістю відвідувачів менше 300 та за наявністю двох джерел живлення акумуляторні батареї можна не встановлювати.

6.2. Акумуляторні батареї слід встановлювати в спеціально обладнаних приміщеннях, що мають бути легкодоступними для обслуговуючих працівників, ізольовані від попадання до нього пилу, випарів і газу, а також від проникнення води, і бути розташовані по можливості, найближче до зарядних пристроїв. На дверях приміщення повинні бути написи: «Акумуляторна», «Вогненебезпечно», «З вогнем не входити», «Паління не дозволяється». Розміщення кислотних та лужних акумуляториних батарей в одному приміщенні не дозволяється.

6.3. Акумуляторні приміщення повинні бути завжди замкнені. Ключі видаються тільки обслуговуючом працівникам.

6.4. Стіни, стелі, двері та віконні рами й інші частини приміщення необхідно фарбувати кислотостійкою фарбою. Вхід у приміщення необхідно улаштовувати через тамбур. Приміщення акумуляторної повинні облаштовуватися примусовою відокремленою припливно-витяжною вентиляцією, що обслуговує тільки приміщення акумуляторних батарей і кислотну.

6.5. На усіх посудинах з електролітом, дистильованою водою і розчинами, що нейтралізують, повинні бути зроблені відповідні написи з назвами речовин.

6.6. Працівники, що виконують роботи з кислотою та лугами, забезпечуються спецодягом та засобами індивідуального захисту, відповідно до вимог (НПАОП 0.00-4.01-08).

6.7. При напрузі до 48 В і ємності до 150 А акумуляторні установки мають улаштовуватися в металевих шафах з природною витяжною вентиляцією назовні будинку і можуть заряджатися на місці їхньої установки без зміни класу пожежо- й вибухонебезпечності приміщення, в якому вони встановлені.

7. Вимоги до систем освітлення

7.1. Проектування систем освітлення в бібліотеках необхідно облаштовувати відповідно до ДБН В.2.5-23-2003 «Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення», затверджених наказом Міністерства регіонального будівництва України 24.09.2003 №160.

Освітлення у приміщеннях повинне відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 «Природнє і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства регіонального будівництва України 15.05.2006 №168, і має забезпечувати нормативний рівень освітлення на робочих місцях. Вибір світильників необхідно здійснюватися відповідно до ГОСТу 17677-82Е «Светильники. Общие технические условия».

7.2. Не дозволяється захаращувати світлові пройоми обладнанням, меблями, стелажами та іншими матеріалами.

7.3. Для захисту від сонячних променів слід застосовувати штори, жалюзі тощо.

7.4. Штучне освітлення необхідно здійснювати із застосуванням люмінісцентних ламп. Штучне освітлення може бути загальне, або місцеве, або комбіноване. Застосування одного місцевого освітлення в читальних залах, в картотеках, робочих кімнатах і кабінетах не дозволяється

7.5. В приміщеннях сховищ проходи повинні бути забезпечені постійним штучним освітленням. Вмикання освітлення повинно здійснюватися пусковою арматурою, що розташовується при вході в приміщення.

7.6. Забороняється використовувати світильники загального та місцевого освітлення без захисної арматури.

7.7. Рівень освітленості на робочих місцях необхідно перевіряти:

при введенні в експлуатацію нових робочих місць;

при атестації робочих місць;

при заміні ламп, що вийшли з ладу на лампи інших видів.

7.8. Живлення робочого, чергового і аварійного освітлення, повинно здійснюватися від різних секцій ГРЩ (ВРП).

7.9. Управління робочим і черговим освітленням у залі для відвідувачів необхідно облаштовувати:

в світлоапаратній;

на посту головного адміністратора;

біля входу до залу

7.10. Переносна освітлювальна апаратура повинна підключатися до мережі тільки через типові штепсельні з'єднання з заземлюючим контактом, гнучкими кабелями з заземлюючою жилою в загальній оболонці з мідними жилами відповідно до вимог «Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 09.01.1998 №4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 року за № 93/2533 (НПАОП 40.1 -1.21-98).

8. Вимоги до аварійного освітлення

8.1. В разі виходу з ладу загального освітлення бібліотеки для визначення напрямку виходу з приміщень та забезпечення мінімальної освітленності на шляхах евакуації людей із приміщень застосовується аварійне освітлення. Управління аварійним освітленням необхідно здійснювати з приміщення пожежного поста (при наявності) або ГРЩ.

8.2. Управління аварійним освітленням здійснюється:

у залах для відвідувачів - із ГРЩ (ВРП) та з місця чергового бібліотекаря;

для інших приміщень - з пожежного поста та з ГРЩ (ВРП).

8.3. Необхідно передбачати можливість роботи аварійного освітлення від акумуляторних батарей. Ємність акумуляторних батарей аварійного освітлення повинна забезпечити мінімум одну годину безперервної роботи.

9. Протипожежні вимоги

9.1. Для кожного приміщення проектною документацією встановлюється категорія пожежної небезпеки відповідно до «Визначення категорій приміщень і будівель по вибухопожежній та пожежній небезпеці» НАПБ 6.07.005-86.

9.2. Приміщення бібліотек необхідно укомплектовати справними та перевіреними засобами пожежогасіння відповідно до «Типових норм належності вогнегасників», затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населенння від наслідків Чорнобильської катастрофи 2.04.2004 №151, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2004 №554/9153 НАПБ Б.-3.001-2004.

9.3. В бібліотеці повинні бути розроблені схеми евакуації відвідувачів і працівникиу, а також план заходів щодо дії адміністрації та працівникиу на випадок винекнення пожеж

9.4. Проходи, виходи, сходи будівель повинні бути вільними, не захаращеними.

9.5. Двері евакуаційних виходів повинні вільно відкриватися в напрямку виходу з будівлі.

9.6. Забороняється складувати матеріали та прокладати газопроводи сходовими маршами.

9.7. Підвальні приміщення забороняється використовувати для зберігання горючих та вибухонебезпечних матеріалів.

9.8. Заборонється розміщувати на шляхах евакуації обладнання та меблі.

9.9. Меблі в кабінетах та робочих кімнатах слід встановлювати так, щоб вони не перешкоджали евакуації людей.

9.10. Засоби пожежогасіння слід розміщувати біля входів, у вестибюлях, в коридорах, проходах та інших доступних місцях.

10. Вимоги до заземлення та блискавкозахисту

10.1. Усі металеві частини електрообладнання, що експлуатується в бібліотеках, на яких може виникнути напруга внаслідок порушення ізоляції, повинні бути заземлені або занулені. Переносний електрофікований інструмент, переносні освітлювальні прилади, комп’ютерна та копіювальна техніка і побутові прилади повинні бути занулені.

10.2. Заземлення (занулення) в бібліотеках повинно виконуватися за проектом і відповідати вимогам ДБН В.2.5-27-2006 «Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд», затверджених наказом Міністерства регіонального будівництва України 29.03.2006 №97, та забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом при ушкодженні ізоляції в електроустановках споживачів. Контроль за технічним станом заземлення та проведення регулярних перевірок технічного стану заземлюючих пристроїв в в бібліотеці здійснюється відповідно проектно-технічної документації на заземлювальні пристрої.

10.3. Працівники щодня перед вмиканням електрообладнання повинні візуально перевірити наявність та справність заземлюючих мереж.

10.4. Приєднання заземлюючого дроту до шини заземлення повинно бути виконано зварюванням або болтовим з’єдненням.

10.5. Для з’єднання обладнання з шиною заземлення слід застосовувати мідні багатожильні або алюмінієві дроти без ізоляції.

10.6. Профілактичний та технічний огляди стану заземлюючих пристроїв здійснюються відповідно вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів затверджених наказом Міністерства палива і енергетики України від 25.07.2006 р № 258 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.10. 2006 р.

10.7. Блискавкозахист будинків бібліотек повинен відповідати вимогам «Инструкции по устройству молниезащиты зданий и сооружений» РД 34.21.122-87. Будинки бібліотек відносяться до об‘єктів III категорії блисковкозахисту. Для захисту будинку від прямих ударів блискавки може бути використана блисковкоприймальна сітка із сталевого дроту діаметром не менше 6 мм з кроком вічка не більш 12 мм х 12 мм, покладена або на стріху, що має ухил не більш 1:8, або під неспалимий чи важкогорючий утеплювач або гідроізоляцію

 11. Загальні вимоги до приміщень бібліотек

11.1. Приміщення будівель бібліотек, виходячи з функціонального призначення, можуть поділяютися на:

приміщення для обслуговування читачів – читальні зали загальні, приміщення наукових та спеціалізованих відділів, зали для інформаційного апарата, абонементи, кабінети групової та індивідуальної роботи читачів, приміщення для тематичних виставок та показу нових надходжень, вестибюлі з гардеробами, зони відпочинку, лекційні зали, приміщення кафе або буфетів, санітарні вузли;

приміщення зберігання – сховище книг, журналів, газет, інших друкованих матеріалів, службові приміщення підрозділу зберігання;

службові та допоміжні приміщення – для комплектування, наукової та технічної обробки і організації каталогів, міжбіліотечного абонементу, науково-бібліографічних робіт, приймання та розпакування літератури, службові приміщення та кабінети адміністративно-господарського апарату, лабораторії, майстерні, дезинфікаційні камери з приміщенням зберігання літератури до та після дезинфекції, складські та технічні приміщення

11.2. На кожному зовнішньому вході до вестибюлю необхідно передбачати тамбури, відповідно до вимог ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального будівництва України 4.08.99 № 187.

11.3. В бібліотеках необхідно передбачати конструктивні елементи для зручності відвідувань бібліотек людьми з обмеженими можливостями.

11.4. Площа приміщень визначається у відповідності до вимог ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки та споруди. Основні положення».

11.5. Приміщення обслуговування читачів слід розташовувати на надземних поверхах. В цокільних – лекційні зали, приміщення тематичних виставок, вестибюлі, службові та адміністративно-господарські приміщення. В підвальних – гардероби, склади, побутові та технічні приміщення.

11.6. Місткість читальних залів не повинна перевищувати 100 місць для читачів. Планування читальних залів повинно забезпечувати можливість контролю за розміщеними в них фондів відкритого доступу та спостереження за читачами з робочого місця чергового бібліотекаря.

11.7. Площа приміщень для роботи технічного та адміністративного працівникиу має визначатися з розрахунку 4 кв. м. на одного працівника без урахування площі зайнятої меблями.

 12. Вимоги до вестибюлів і гардеробних

12.1. Вестибюлі і гардеробні повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 «Административые и бытовые здания» затверджені Постановою Держплану УРСР 30.03.87 №313, ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будинки і споруди. Основні положення».

12.2. Вестибюлі повинні мати площу з розрахунку 0,2 кв. м на одного читача і 4,0 кв. м на одного співробітника.

12.3 Площа приміщень гардеробної групи приймається з урахуванням максимльної пропускної спроможності, коефіцієнта змінності, необхідності забезпечення вхідного контролю та охорони.

Площа гардеробу повинна обчислюватися з розрахунку 0,12 кв. м на одного відвідувача.

12.4. Температура повітря в вестибюлі та гардеробній повинна бути не нижче 160 С, кратність обміну повітря не менше 2 на годину.

13. Вимоги до читальних залів

13.1. Зали для відвідувачів у бібліотеках повинні забезпечувати комфортні і безпечні умови перебування в них відвідувачів і їхню безперешкодну евакуацію у випадку пожежної або іншої небезпеки.

13.2. Рух відвідувачів по проходах повинен бути безперешкодним.

13.3. Двері залу для відвідувачів повинні бути двостулковими при ширині не менше 1,2 м і відчинятися в бік виходу із залу.

13.4. Підлога залу для відвідувачів повинна бути рівною і без вибоїв. При входах до залу із суміжних приміщень з іншим рівнем підлоги в проході необхідно улаштовувати пандуси з ухилом не більше 1:7.

13.5. Режим роботи систем вентиляції повинен забезпечувати в залі для відвідувачів повітряне середовище в межах зазначених параметрів і підтримувати його протягом часу знаходження відвідувачів.

13.6. Килимові доріжки повинні міцно прикріплятися до підлоги, а на сходах кріпитися килимотримачами та відповідати вимогам пожежної безпеки за показниками токсичності, димоутворення та поширення полум’я.

13.7. Усі види реклами, портрети, електроапаратура для підсвічування й інші предмети повинні бути надійно підвішені й закріплені.

13.8. Засклені прорізи в зовнішніх або внутрішніх стінах, що починаються від підлоги, огороджуються декоративними гратами або спеціальними поручнями на висоті 0,8 м.

14. Вимоги до каталогів

14.1. Картотечні шафи повинні встановлюватися в окремому, достатньо освітленому приміщенні. Приміщення обладнуються загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією.

14.2. Картотечні шафи повинні розташовуватися вздовж стін приміщення. Висота шаф повинна бути не більше 2 метрів і дозволяти діставати верхні ящички з підлоги.

14.3. Вага картотечних ящичків не повинна перевищувати 7 кг. Для запобігання випаданню ящичків при їх максимальному витяганні вони повинні бути обладнані відповідними пристроями.

14.4. Ширина проходів між картотечними шафами та встановленими посередині робочими столами повинна бути не менше ніж 1,2 м.

14.5. Робоче місце чергового бібліотекаря – адміністратора повинно бути розташовано так, щоб він міг спостерігати за усім приміщенням.

15. Вимоги до комп’ютерних залів

15.1. Приміщення бібліотек, де здійснюється експлуатація комп’ютерної техніки, та організація роботи в цих приміщеннях повинні відповідати вимогам Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 10.02.99 №21, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.06.99 № 382/3675 (НПАОП 0.00-1.31-99) та ДсанПіН 3.3.2.007 1998 Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания».

15.2. В комп’ютерних залах мають бути створені належні умови освітлення робочих місць; освітлення повинно забезпечувати відсутність відблисків, а також мають бути створені оптимальні параметри мікроклімату.

15.3. Приміщення, в яких розташовані ПЕОМ, не повинні межувати з приміщеннями, де рівні шуму і вібрації перевищують норму.

15.4. Улаштування робочих місць з ПЕОМ у підвальних і цокольних поверхах не допускається.

15.5. Площа приміщень, де розташовуються ПЕОМ, повинна бути з розрахунку 6,0 кв.м на одне робоче місце.

15.7. В приміщеннях з ПЕОМ повинно щоденно проводитися вологе прибирання.

15.8. Вікна приміщень повинні мати регулювальні пристрої для відкривання, а також жалюзі або штори.

15.9. Приміщення повинні мати природне та штучне освітлення, яке повинно забезпечувати рівень освітлення робочих місць, передбачений санітарними нормами. В разі неможливості забезпечити належний рівень освітлення системою загального освітлення, допускається застосування світильників місцевого освітлення, які не повинні давати відблисків на поверхні екранів моніторів ПЕОМ.

15.10. Робочі місця з ПЕОМ слід розташовувати так щоби природне світло падало збоку, переважно зліва.

15.12. Для живлення ПЕОМ слід використовувати трипроводну мережу з нульовим захисним провідником, який слід використовувати для заземлення (занулення).

15.13. Робочі місця, обладнані ПЕОМ, повинні відповідати ергономічним вимогам.

15.14. Під час роботи з ПЕОМ слід дотримуватися режимів праці і відпочинку, відповідно до ДсанПіН 3.3.2.007 1998 Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.

IV. Вимоги безпеки до електроустановок, інженерних мережта обладнання

1. Вимоги до електропостачання

1.1. Під час проектування систем електропостачання, монтажу силового електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень бібліотек необхідно дотримуватись вимог ДБН В.2.5-23-2003 «Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення», затверджених наказом Міністерства регіонального будівництва України 24.09.2003 №160, Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок (НПАОП 40.1-1.32-01), ГОСТ 12.1.030-81 «Электробезопасность. Защитное заземление, зануление», Правил пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-2004) та цих Правил.

1.2. Обладнання, що встановлюється, інше устаткування (апарати управління, контрольно-вимірювальні прилади, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 повинні бути віднесені до класу П-11а та мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

1.3. Монтаж та експлуатацію ліній електромережі необхідно виконувати відповідно до вимог «Правил будови електроустановок, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів» НПАОП 40.1-1.21-98.

1.4. Електричне обладнання, освітлювальні прилади, електропристрої, кабельна продукція й інші матеріали, що застосовуються в електроустановках, повинні відповідати вимогам ГОСТу 12.2.007-0-75 «Изделия електротехнические. Общие требования безопасности».

1.5. Живлення електроприймачів бібліотек повинно здійснюватися від мережі 380/220 В з щільнозаземленною нейтралью.

Під час реконструкції електроустановок, з живленням напругою 220/127 В, необхідно передбачати їхнє переведення на напругу 380/220 В відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

Для підключення переносної електроапаратури слід застосовувати